Українська чиновницько-бюрократична махіна — це такий організм, який маєш за прогнозовано заскорузлий. Однак часом вона може перевершити навіть себе. Здавалося б, показушний «Діалог з країною», що його влаштував Віктор Янукович 22 лютого для спілкування з народом, став артикулом в архіві трирічної каденції президента й забувся, як цього спекотного літа забулася лютнева погода.

Вояж впливових гостей на 1025-у річницю Хрещення Русі до Києва, супроводжуваний неминучим політичним підтекстом, подарував приємність одному з діячів українського політикуму — Віктору Медведчуку. Президент Російської Федерації Володимир Путін зробив честь власною присутністю «круглому столу» з приуроченою якраз до дати назвою «Православно-слов’янські цінності — основа цивілізаційного вибору України», що його організував рух «Український вибір» під орудою Віктора Медведчука.  

Коли народні депутати ухвалювати українську Конституцію, вони були певні, що день її народження на десятиліття чи й на віки стане святковим для українців.     Багато українців зустріли остаточне голосування — ті 315 голосів, що вдихнули життя в українську Конституцію вранці 28 червня 1996 року, — біля телевізора, зі сльозами на очах. Мій дід, приміром, цілу ніч просидів перед блакитним екраном, вичікуючи того урочистого моменту.  

Найзнаковішими постатями об'єднавчого з'їзду партій «Батьківщина» та «Фронт змін» стали Юлія Тимошенко і Юрій Луценко, себто люди, котрі не були безпосередніми учасниками двопартійних зборів.

Партія «Батьківщина» й ті сили, що уособлюють «Об'єднану опозицію», вирішили запропонувати свої 5 копійок у торг межи Євросоюзом та українською владою: «Вранці гроші — ввечері стільці…» А властиво: «Батьківщина» звернулася до євроспільноти з проханням не підписувати з підданими України Угоду про асоціацію, допоки офіційний Київ не звільнить із в'язниці Юлію Тимошенко.  

Протягом двох останніх днів на головній сторінці інтернет-сайту «Батьківщини» сусідили дві публікації, здавалося б, протилежного змісту. Одна з них — стаття Юлії Тимошенко з-за ґрат, у якій вона, зокрема, запропонувала владі та опозиції припинити ігрища у «фашистів» та «антифашистів» — аж до того, щоб супротивники Януковича згорнули акцію «Вставай, Україно!», бо вуличні збори нібито допомагають владі в розігруванні карти громадського протистояння напередодні виборів 2015 року.

Віталій Кличко вийшов на другу позицію в рейтинґу електоральних уподобань. Цю тенденцію минулого тижня підтвердили відразу дві соціологічні контори (перший дзвіночок, щоправда, пролунав у квітні, в дослідженні іншої установи; але тоді ще не вірилося).    

Минулого тижня Верховна Рада повернулася до однієї зі своїх улюблених тем — депутатської недоторканності. Проект очікувано провалили. Таких ініціатив у Верховній Раді з'являється багато, і кожного скликання; декотрі з них навіть доходять до голосування у сесійній залі. Депутати завжди мають що сказати до цієї теми. Дарма що їхня позиція залежить від того, чи є вони носіями ярма парламентської меншості, а чи уособлюють гніт парламентської більшості. Попри палкі промови, статус недоторканного депутата залишається незмінним, відколи Україна здобула незалежність.

Скандальний законопроект, у якому передбачено приватизацію української газотранспортної системи та інших елементів української енергетичної господарки, має шанс потрапити до порядку денного Верховної Ради вже цього тижня. Напередодні травневих свят, коли одна частина українців думала про флагштоки у первомайській та георгіївській стилістиці, а інша — про паску і ковбаску, влада вирішила розкрити всі козирі відразу: про приватизацію ГТС, та ще й гамузом. Зі слів міністра енергетики Едуарда Ставицького, з молотка планують спустити понад 50% акцій — контрольний пакет.

Українці й незчулися, як від дня парламентських виборів минуло півроку. Всенародне волевиявлення відбулося 28 жовтня, а перше засідання новообраної Верховної Ради пройшло 12 грудня. Півріччя — немалий термін, але якщо на календар спроектувати здобутки нового парламенту в законодавчій чи й загальнополітичній сфері, то проекції виявляться дрібненькими.