Коли стоїш у багатотисячному натовпі й реґулярно чуєш вигуки «Провокація!», «Провокатори!», мимоволі помічаєш, що, можливо, починаєш ставати надміру параноїдальним, і вже чекаєш на якусь пертурбацію звідусіль, шукаючи підозрілі обличчя й оминаючи непевні ситуації. А втім, острах є виправданим. Докази свідчать, що під час масових акцій у Києві таки справді використано штатних провокаторів. Маски зірвано.

Від цієї неділі замість терміну „євромайдан”, розкрученого минулим тижнем, почали вживати новий – „революція”. Отож, це був перший день революції. І першого ж таки дня пролилася кров. На вулиці Банковій біля Адміністрації президента навіть уночі смерділо сльозогінним газом після денних сутичок; асфальт був укритий уламками цегли, бруківкою. Іноді траплялися краплі крові.

Контр’європейська ситуація, в якій нині опинилася Україна, може спричинити злам у громадській думці – якраз проєвропейський.    

За рішучий крок треба відповідати і платити. Але за помилку зазвичай доводиться платити ще більше.   Віктор Янукович обрав – Україна припиняє євроінтеграцію. Поки що держава не декларує бажання вступити у Митний Союз, але поступово рухатиметься саме туди. Це як плисти на матраці в морі. Припинення зусиль не означає зупинку – тільки рух у протилежному напрямку.    

Однією з аномалій найближчих виборів в Україні буде бюлетень, який видадуть виборцям народного депутата в Обухівському окрузі на Київщині. Цей бюлетень уміщуватиме майже сотню кандидатів у народні депутати! До повторного голосування у п’яти «проблемних» округах залишилося менше місяця – волевиявлення відбудеться 15 грудня.    

Голоблі Віктора Януковича, які протягом року поволі просувалися до Вільнюса, розвернулися. І це кращий випадок, якщо вони розвернулися до Києва, а не до Москви...    

Кілька останніх днів режим Януковича присвятив діям, які остаточно мали зміцнити Європейську Унію на думці, що тут, за східним кордоном ЄС, не мають наміру змінюватися, не хочуть відмовлятися від ганебних практик і не думають прислухатися до порад спільноти, яку Київ діймає своєю «асоціацією». Навпаки — потенційні союзники порушують нові справи, оголошують нові суми, плюють на рекомендовані проекти-компроміси…    

Вимощування кордону колючим дротом — чудова метафора для епохи взаємин, в яку занурюються Київ з Москвою, Харків з Бєлгородом, Донецьк з Ростовом-на-Дону... За інших обставин не варто було б шукати крамоли у фізичному означені кордону, адже наявність чіткої межі — неодмінний атрибут самобутньої держави; у цьому випадку він потрібен і Росії, і тим більше Україні (яка чекає на спрощення візового режиму з Європейським Союзом). Але сподівану демаркацію кордону вирішили втілити в найодіознішій формі — у вигляді колючого дроту.  

Вікторові Януковичу вдалося відтягти євророзв'язку до самого кінця.

Микола Азаров впевнено наближається до вікового прем'єрського рекорду: за два місяці йому виповниться 66 років — саме стільки, скільки було найстаршому голові українського уряду Віталію Масолу, коли той залишив посаду прем'єр міністра. І щось підказує, що Миколі Яновичу цей рекорд до снаги, бо нещодавно він уже перетнув одну символічно рекордну червону стрічку — став беззаперечним лідером за часом перебування на посаді голови уряду. Випередив у цій справі Азаров навіть Віктора Януковича, під орудою якого працював раніше першим віце-прем'єром.