Віталій Кличко вийшов на другу позицію в рейтинґу електоральних уподобань. Цю тенденцію минулого тижня підтвердили відразу дві соціологічні контори (перший дзвіночок, щоправда, пролунав у квітні, в дослідженні іншої установи; але тоді ще не вірилося).
Стрибок Кличка має кілька причин: зокрема, зменшення симпатій до «канонічної» опозиції та зневіра в тому, що Юлія Тимошенко вийде на волю перед стартом президентської гонитви. Але ще є досить часу, аби все змінилося. Вибори відбудуться не «найближчої неділі», як пишуть у соціологічній анкеті, а 2015 року. На минулих виборах Кличко спромігся втратити перевагу за два тижні, а тут залишається цілих два роки.
Другий як перший
Якщо вірити опитуванню громадської думки, яке перепровадила компанія GfkUkraine, то боятися Кличка вже мали б не тільки в опозиції, а й у владі. Соціологи довідалися, що народна довіра до Віталія вирівнялася з рейтинґовим доробком Віктора Януковича — обидва потенційні конкуренти на виборах-2015 мають по 16%. А в другому турі Кличко б розбив межигірського князька на друзки: 38% проти 19%! Як видно з дослідження, в «боротьбу титанів» і близько не змогли би вклинитися інші кандидати. Так, у Юлії Тимошенко — 9%, в Олега Тягнибока — 5%, а в Арсенія Яценюка — взагалі нікчемні 3 відсотки!
Результати опитування виявилися несподіваними, як поява розцяцькованої БРДМ перед Софійським собором. Дивує не лише велич Кличка (який за місяць ще й «погладшав» на 6%), а й мізерний показник Яценюка (дрібніший навіть, ніж у Тягнибока), та й, зрештою, цілі числа без дробів…
Низка питань зникає, якщо зважити на вибірку цього опитування. По-перше, соціологи проанкетували тисячу респондентів — це удвічі менше, ніж у «класичних» соцопитуваннях. Крім того, дослідження провадилося серед осіб, що мають за 16 років (не 18!). Із сайту GfKUkraine випливає, що в опитуваннях фіґурує близько 40 підлітків, тобто 4 відсотки. А позаяк серед молодих Віталій Кличко має найбільшу популярність, це вплинуло і на загальний рейтинґ лідера УДАРу. Хоча право голосувати в нас отримують лише з вісімнадцяти. Хіба би розрахунок був на те, що на момент президентських виборів (2015 рік) нинішні шістнадцятирічні вже будуть електоральноздатними.
Хоч як плювалися симпатики «Батьківщини» на це опитування, але вже наступного дня тенденцію підтвердив поважний Центр Разумкова. Щоправда, в його результатах розриви між кандидатами були поміркованішими, а саме ранжування — реальнішим. Так, лідером президентської гонитви залишається Янукович — 22,9%. Найближчий до нього Кличко — 16,4%. Третьою йде Юлія Тимошенко із 13,7%. І вже далі — Яценюк (8,6%), Симоненко (6,4%), Тягнибок (5,9%).
На додачу можна згадати про ще одне опитування, яке в березні виконали Київський міжнародний інститут соціології спільно з фондом «Демократичні ініціативи». Тоді соціологи встановили, що Віталій Кличко випереджає Юлію Тимошенко на 3%: у лідера УДАРу — 14,4%, а в ув’язненої екс-прем’єрки — 11,4%. Віктор Янукович, до слова, мав 21,2%.
Та переконливіший вигляд на церемонії соціологічного «зважування» — це ще далеко не перемога.
Десь таке вже було…
У солоді ілюзій Віталій Кличко закінчував і минулорічну кампанію на виборах до Верховної Ради. За два тижні перед голосуванням, напередодні «соціологічної тиші» — періоду, коли заборонено оприлюднювати результати опитувань громадської думки — УДАРові Кличка пророкували тріумф. «Український демократичний альянс за реформи» випереджав «Батьківщину» й заявив про амбіцію стати опозиційним престолонаступником.
Більшість соціологічних контор обіцяли Кличку друге місце в гонитві за мандатами, наступне за Партією реґіонів: група «Рейтинґ» зафіксувала 15,2% в УДАРу проти 13,9% у «Батьківщини»; «Демініціативи» і КМІС — 16% проти 15%; GfKUkraine — 17% проти 15%. Ще дві компанії констатували перевагу «Батьківщини», щоправда, з мізерним гандикапом на менш як 1%.
Проте коли настав поствиборчий понеділок, то виявилося, що партія УДАР програла марафон в опозиційній ніші. І не просто програла, а набрала майже вдвічі менше голосів, аніж «Батьківщина». За офіційними даними ЦВК, команда Тимошенко-Яценюка набрала 25,54%, а екіпа Кличка — 13,96%.
Порівняння передвиборчих сподівань з остаточним результатом наштовхують на думку: або соціологи підмалювали рейтинґ Кличкові, або ж він має неабияке вміння втрачати перевагу перед фінальним ґонґом. Справді, спортивні опоненти Віталія кепкували, що той хоч вирізнявся звичкою завершувати бій у перших раундах, але коли справа доходила до 12-ї рунди, втрачав шарм Голіафа.
Обидва варіанти — і з соціологами, і з поганим фінішем — не віщують для Кличка чогось доброго.
Ворог — визначеність
Поступове падіння рейтинґу Юлії Тимошенко пов'язане з тим, що вона відсутня в інформаційному просторі. Є тільки її ім'я. Також треба зважити на те, що частина респондентів починають перебирати в голові імена інших кандидатів, бо не вірять у звільнення Юлії Тимошенко. Що ближче до виборів, то, очевидно, відчутнішим ставатиме відтік електорату.
Арсенієві Яценюку виявилося не під силу позбирати розгубленого (в обидвох значеннях) виборця. Позицію Яценюка послабляють перманентні появи «тушок» у фракції «Батьківщина» та внутрішні конфлікти, які виносять назовні як не Гриценко, то Бригинець.
І тут Кличка починають сприймати як альтернативу.
Політтехнолог, який працював на УДАР у кількох мажоритарних округах Західної України, ще за рік перед парламентськими виборами казав: «Віталій збере понад 10%, навіть якщо нічого не робитиме. Йому не треба йти на союз із опозицією, не треба йти в КОД, уникати прив'язки до старих політиків».
До якогось часу такий підхід спрацьовував. Рейтинґ УДАРу ріс і ріс, аж поки не обвалився.
Що сталося тоді, в жовтні, за тих два тижні «соціологічної тиші»? Відповідь на це питання може окреслити проблеми, яких варто боятися Кличкові, й тверезо зважити його шанси на перемогу.
По-перше, «канонічні» опозиційні партії вирішили потрусити Віталія Кличка і змусили його відповідати на питання, яких лідер УДАРу уникав. Партії «Батьківщина» та «Свобода» за місяць перед днем голосування підписали угоду про створення коаліції в парламенті й запросили третьою стороною Кличка. То був чистісінький PR-виверт. Але Кличко мусив виправдовуватися, чому не підписує ту угоду.
Пізніше Віталія Кличка почали діймати питаннями, чи підтримає він імпічмент Президента. Дарма що автори тих питань після виборів і самі забули про імпічмент. Бо до нього, якщо зважити тверезо, — як з Кончі-Заспи в Межигір'я рачки.
Відомо, що Віталій не втрачає надії зміцнити свою підтримку в Центрі та на Сході країни. І не хоче розгубити свого електорату на Заході. Тож він волів би уникати гострих каменів, потихеньку експлуатуючи нішу «молодого політика» та «третьої сили». Принаймні під час кампанії-2012 Кличко виглядав аморфно.
Вже в парламенті УДАР Віталія Кличка виглядав чіткіше. «Ударівці» зазіхнули на титул найактивнішої опозиційної фракції, коли ініціювали блокування трибуни на підтримку особистого голосування. В УДАРі активно критикують Президента, вимагають звільнення Юлії Тимошенко. Кличко також приєднався до акції «Вставай, Україно!». Це і є джентльменський набір пересічного опозиціонера. Не менше важливо, що УДАР, попри скепсис аналітиків, не став донором «тушок». Віру в опозиційність Кличка підриває міф, що Віталій невипадково пропустив голосування за відставку Азарова. Крім того, ходять чутки, що його спонсорують провладні олігархи, а яйця в кошик УДАРу від часу до часу підносить також Сергій Льовочкін, голова адміністрації Януковича.
Сильний кандидат — слабенький виборець
Другий фактор, який, очевидно, спричинив падіння рейтинґу Кличка восени, — це особливість поведінки українського виборця у вирішальні моменти. Частина респондентів мала намір голосувати за УДАР як певну альтернативу наявній опозиції. Коли ж настав час кидати бюлетень у скриньку, то виборці вирішили проголосувати за старе й перевірене, даруючи «Батьківщині» новий шанс. Зокрема, через те, що не почули від УДАРу відповідей на вже згадані питання.
Виборець Віталія Кличка також не вельми надається до мобілізації. Тобто не кожен респондент, який висловив намір голосувати за УДАР, дійшов до виборчої дільниці.
Про це каже і заступник директора GfKUkraine Гліб Вишлінський, коментуючи результати опитування своєї компанії. «Низька довіра до влади, пряме протистояння між нею та Об’єднаною опозицією, внутрішні конфлікти в останній призвели до посилення електоральних позицій Віталія Кличка і його партії як "третьої сили". Водночас, як показує досвід виборів до Верховної Ради 2012 року, мобілізаційний потенціал прихильників Кличка та партії УДАР відносно низький», — зазначив Вишлінський.
Український виборець може крутити в кишені дулю на адресу опозиції. Але дуля — це ще не кулак, тут Кличкові радіти зарано.
Очевидно, що чималі корективи у розклад сил внесло б самозречення Юлії Тимошенко на користь одного з опозиційних політиків — напевне ж, Арсенія Яценюка (варіант з повноцінною появою Юлії Тимошенко на політичній сцені після звільнення супроводжувався би ще більшим ефектом). Тоді Яценюк міг би відвоювати навіть нинішнє відставання. За даними останнього опитування Центру Разумкова, в Тимошенко та Яценюка разом — 22,3%. Авжеж, рейтинґи не додаються (до того ж частина голосів відійшла б за таких умов до Кличка), а проте резерв у «Батьківщини» солідний.
Куди далі?
Трьом політичним партіям в одній опозиційній ніші буде досить тісно. Очевидно, що ближче до президентських виборів доведеться розійтися.
Щоб зрозуміти, куди потече виборча кампанія, досить подивитися, яку карту вже сьогодні намагається розіграти влада. Сьогодні це «фашизм». У нашій політиці під цей жупел найбільше припасовується партія «Свобода». Олег Тягнибок може тільки мріяти про те, щоб вийти з Януковичем до другого туру. Насправді ж цей варіант виглядає малоймовірним. Радше віриться в те, що «антифашистську» істерію переведуть і на Арсенія Яценюка, як було у 2004 році з Віктором Ющенком.
Так от, за таких умов Віталій Кличко — перший, хто спробує порвати з Олегом Тягнибоком, аби не компрометувати себе зв'язком з «нациками». УДАРові вже тепер не надто комфортно зі «Свободою» на одній сцені. Згадаймо хоч би, як перекривило Едуарда Гурвіца на акції «Вставай, Україно!» 18 травня, коли виступала Ірина Фаріон. Але за сьогоднішніх обставин опозиціонерам треба стояти разом, демонструючи єдність і намагаючись чинити опір режимові Януковича. Бо інакше програють усі.
А от що чекатиме Кличка після того, як він покине опозиційну трійку, — це питання. Спроби врятувати свій імідж і «перейти Дніпро» можуть нівелюватися, якщо «Батьківщина» й «Свобода» влаштують Кличкові повтор жовтневого іспиту на тему опозиційної автентичності. Загалом беручи, вибивання будь-якої конкретики з Кличка — щодо мовного питання, вступу до НАТО, ставлення до УПА — обтрушуватимуть його електорат.
Розрив між опозиціонерами напевне буде. Недарма трійка лідерів підписала декларацію, в якій міститься зобов'язання підтримувати одного з кандидатів лише в другому турі виборів. Перед тим на них чекатиме поборювання одне одного, після якого, можливо, заяв про підтримку вже й не вистачить, аби змінити ставлення свого виборця до вчорашнього конкурента.
А втім тест на опозиційність та міру небезпеки, яку становить кандидат для влади, є дуже простий. Досить глянути, проти кого найбільше працює влада, аби збагнути, кого вона найбільше боїться і кого вважає за свого опонента. Наразі це не Кличко...
27.05.2013