Тижневе перемир’я, проголошене Петром Порошенком, висить на волосині. Починаючи з п’ятниці, не було й дня, щоб терористи не обстріляли десь на Донбасі українських військових. У вівторок під Слов’янськом збито вертоліт із дев’ятьма військовослужбовцями. Чи є тепер сенс продовжувати мир? Чи був узагалі сенс його оголошувати?    

Петро Порошенко ставить на неофітів. Головою Адміністрації Президента він призначив людину, яка не має досвіду роботи у владі, яка майже не має політичної біографії, — Бориса Ложкіна. В середині 90-х Ложкін був депутатом місцевого рівня у Харкові, й сам невдовзі згадував, що облишив політику, бо йому було цікавіше провадити бізнес, а конкретно медіа-бізнес. Проте запрошення в АП від Петра Порошенка хоч-не-хоч, а занурює успішного бізнесмена в політику. Це призначення, можливо, задає керунок подальшим кадровим рішенням Порошенка.

Антиукраїнська істерія в Росії набула такого розмаху, після якого розумієш: єдиним способом випустити цю ненависть може бути хіба що війна. Росіян послідовно вчать ненавидіти українців, вибивають із них рештки симпатій до народу, котрий десятиліттями заколихували епітетом «братній». Бо як іще можна ставитися до сусіда, що обстрілює мирне населення з авіації, випускає гармати в дитячі садки, винищує поранених «борців за федералізацію» у лікарнях, забороняє дітлахам виїжджати із гарячих точок, спалює живцем російськомовних громадян у замкнених приміщеннях?

Ідея дострокових виборів до Верховної Ради втрачає свій початковий імпульс. Із вимоги Майдану (чи навіть краще сказати «вимоги часу») вона перетворюється на щось, покликане переформатувати політичний уклад під певні обличчя. Відтепер перспективу дочасних виборів ототожнюють насамперед із майбутнім президентом. У цьому підході криється пастка. Якщо ідею дострокових виборів завести у площину з’ясування політичних взаємин, то невдовзі вона вичахне. Нова Верховна Рада потрібна суспільству, а не політикам.  

Іще місяць тому видавалося, що чекати 25 травня – надміру довго. Зсередини гриз сумнів: чи вдасться довести кампанію до кінця? Якийсь час Україну вели до роздоріжжя, коли вона мала вибирати, чи вводити військовий стан і зривати виборчу кампанію, чи залишатися на хиткій платформі й терпіти дошкульні випадки з боку ворогів, очікуючи вирішального дня. Але вибори відбулися. Недільного дня на більшості виборчих дільниць панувала направду святкова атмосфера – хто голосував, той зрозуміє. Але щойно виборці увійшли у смак «свята демократії», свято завершилося першим туром.

Українська влада ініціювала процес заборони Комуністичної партії. Таким чином, партія серпів і молотів вдруге в історії Незалежної України може опинитися у «чорному списку». В 1991 році її забороняли за участь у ДКНС, а цього разу можуть покарати за сепаратизм і підривання суверенітету України. Правоохоронні органи назбирали достатньо матеріалу для кримінальних справ і всіляких адміністративних покарань – аж до найбільш суворого. Питання в політичній волі керівництва державою.

…Кілька днів по тому, як скандальний референдум відбувся у Криму, сепаратисти взяли під контроль більшість українських військових частин півострова. Тоді на території АРК діяли вже «відверті» солдати російської армії, які не приховували власних шевронів і не шукали еківоків кшталту «ввічливих людей». Навіть легенда від Володимира Путіна стверджує, що «государ» до останнього вагався, чи відправляти в Крим свої військові сили, але зважив, що вони таки мусять пильнувати спокій нелегітимного референдуму.  

Сепаратисти в Україні знову падають у смуток. Вони змушені побиватися за свою долю десь так само, як побивалися після Женевської конференції 17 квітня. Сьогодні, 7 травня Володимир Путін публічно знов відмовив їм у підтримці: президент Росії висловився за те, щоби перенести сепаратистський референдум 11 травня, а також оголосив, що ідея з президентськими виборами в Україні – актуальна, хоч і з певними застереженнями.    

Виборчий процес триває, попри зростання ризиків, пов’язаних із агресією Російської Федерації. В Україні укомплектовано всі 213 окружні виборчі комісії, вони вже приступили до роботи. Незаповненими залишилися ОВК у Криму: виборці, котрі наважаться здійснити волевиявлення, муситимуть виїхати голосувати на материкову Україну.  

Цього тижня українська влада вперше заявила про згоду провести референдум з питань державного устрою. Зокрема, подібний варіант розвитку подій допустив в.о. президента України Олександр Турчинов — не друга, але й не перша особа в державі. Варто зазначити, що Турчинов говорив не експромтом: його заяву невдовзі підхопили міністр юстиції і голова Центральної виборчої комісії — люди, яким належало б «запакувати» референдум у юридичну обгортку. Отож проведення такого плебісциту найближчим часом стає дедалі реальнішим.