Попри формальне перемир'я, на сході України далі гинуть українські солдати. Вже після виходу збройних сил з Дебальцева, тобто від моменту встановлення «режиму тиші» вздовж лінії розмежування, загинуло щонайменше 27 солдатів — середньо по двоє осіб щодоби. На тлі постійних втрат заяви про перемир'я лунають безглуздо, натомість оцінки міжнародних верифікаторів про те, що режим припинення вогню «загалом підтримується», будять хіба гнів.
Відповідальність за смерті солдатів за час перемир'я в Україні часто покладають на ініціаторів «мирного плану», а конкретно — на головнокомандувача, який дав команду припинити вогонь і відвести важку техніку від лінії зіткнення. Вважається, що саме згода на «режим тиші» стала причиною загибелі солдатів. Найдалі, куди може дійти посполите обурення у розвитку цієї думки, це гіпотеза, що під час перемир'я гине більше воїнів, аніж під час бойових дій.
«Z» проаналізував потижневі втрати українських сил, починаючи від 18 березня 2014 року — дня, коли внаслідок російської аґресії загинув перший військовослужбовець, прапорщик Сергій Кокурін із Севастополя, — і до 4 березня 2015 року.
За джерело інформації використано профільну сторінку з «Вікіпедії», яку наповнюють волонтери. Припускаємо, що дані «Вікі» не є вичерпними, однак напевне є показовими.
Гіпотеза, яка протиставляє втрати від перемир'я воєнному часові, зазнала краху.
Протягом тижня на сході України загинуло десятеро осіб. Для порівняння, бої біля Донецького аеропорту в січні щотижня забирали життя близько 70 солдатів. Проміжок найзапекліших боїв під Дебальцевим — 114 загиблих. Таких втрат, як під Дебальцевим, Збройні сили востаннє зазнавали ще у серпні: понад 100 полеглих щотижня. Між 21 і 28 серпня, у період прямого російського вторгнення, загинули 236 осіб, більшість з них — під Іловайськом.
Нагадаємо, нинішнє перемир'я — це вже третя спроба вийти на беззбройний спосіб залагодження конфлікту. Перший режим ceasefire Петро Порошенко оголосив 20 червня, невдовзі після інавґурації. «Режим тиші» було заплановано на один тиждень. Під тиском міжнародної спільноти президент мусив продовжити його ще на три дні. Через те, що терористичні організації відмовилися складати зброю, бої відновились. Наказ Порошенка про поновлення вогню з'явився 30 червня.
Друга спроба перемир'я — вересневі угоди в Мінську, які було укладено невдовзі після прямої інтервенції збройних сил Росії. 5 вересня Петро Порошенко наказав припинити вогонь. Протягом кількох місяців сепаратисти вибірково дотримувалися умов миру. Українським силам було дозволено відкривати вогонь у відповідь. Найтихішим місяцем минулого перемир'я став грудень. Але то було затишшя перед штормом.
У січні російські сили пішли в атаку на донецький аеропорт, а також активізувалися на північному фронті, уздовж Сіверського Дінця на Луганщині. 18 січня Україна мусила вийти з режиму перемир'я, зважившись не лише на вогонь у відповідь, а й на превентивні удари.
Формально «режим тиші» оголошено на Донбасі від 15 лютого. Всупереч мінським домовленостям, Росія під'юджувала підлеглих продовжувати бої за Дебальцеве. Тож перемир'я встановилося аж 19 лютого, після виходу українських сил з оточеної «кишені».
Кожен тиждень першого, червневого, перемир'я забирав середньо життя 30 українських бійців; під час другої, найтривалішої, «тиші» гинуло середньо по 23 солдати щотижня. Третя спроба — середньо гине 18 хлопців щотижня.
Ми можемо зробити висновок, що російські сили далі порушують перемир'я. Можемо дійти до думки, що українська влада надто довірливо ставиться до обіцянок Росії й переоцінює її договороздатність. Але не варто поширювати бздур, ніби перемир'я забирає більше життів, аніж війна…
Графіка – Орест Друль
05.03.2015