Ми вже перед чотирма днями подали коротко хід нарад і остаточні pішeня конференції послів, скликаної видїлом краєвим для наради над управильненєм галицких фінансів. Коли-ж се справа більшої ваги, бо ходить о фінансову господарку нашого краю в пocлїдниx 10 роках а з нacлїдкaми і на дальші лїта, то доповняємо нинї наше справозданє, тим більше, що де-що цїкаве о тій нарадї в инших часописях пропущено або подано не зовсїм згідно з фактичним єї ходом.
На конференцію були запрошені автори трьох проєктів управильненя фінансів Галичини, фахові знатоки справ фінансових (пп. Раппапорт, Ґольдман і и.) і головнійші репрезентанти всїx поодиноких клюбів і сторонництв в соймі. Отже показалось, що тілько лївиця і банковичі хочуть радикальної господарки фінансової, великих пожичок і великих инвестицій; репрезентанти инших клюбів стояли за господаркою більше або менше консервативною і осторожною.
Найдальше йшли пп. Щепановскій і Рутовскій. Они указували, що Галичина має в порівнаню до инших країв, н. пр. Угорщини, Румунії, а хочби Стирії і Моравії, дуже мало довгів краєвих і дуже мало видає на инвестиції. Тих 6 до 9 міліонів, які би можна на тую цїль ужити після проєктів пп. Романовича і Мархвицкого, то ще дуже мало. Зі сплачуванєм довгів не треба спішити ся: нїяка держава в світї (окрім Сполучених держав північної Америки) не бере ся до сплаченя своїх довгів, а радше видають гроші на инвестиції. Господарка державна або краєва повинна зовсїм инакше вести ся як господарка приватна, хоть би і найбільші видатки на цїли продуктивні і промислові не будуть грошем змарнованим, але вернуть ся по роках з доброю лихвою. З индемнізацією треба из політичних мотивів раз вже цїлком покінчити; нехай не остане анї слїд з того, що пригадувало би панщину, і нехай не уживає ся при аґітації слів, що цїсар дарував индемнізацію а пани кажуть і дальше платити.
Найдальше в противнім напрямі ишли члени консервативної правицї, ґрафи Стадницкій Ян і Менцїньскій. Они волять радше через кілька лїт піднести краєвий податок о 2 до 5 крйц. від риньского, нїж обтяжати край на 50 або і больше лїт. Краєвого податку припадає в Галичинї на одного оподаткованого по 8 зр., отже підвисшенє єго о яких 20 або 30 крейц. не зробить оподаткованим великої різницї, тим більше що то лише сойм єсть дуже скрупулятний в підвисшуваню податків; але коли він, обтинаючи всякі розходи, спроможе ся ухвалити буджет краєвий без підвисшеня податків краєвих або з маленьким підвисшенєм о якій там крейцар, то рівночасно ради пов. підносять податок повітовий о кілька або і кільканацять — були навіть приміри, що о 20! — крейцарів, і се не звертає навіть ніякої уваги на себе, отже видко, що і не долягає так дуже.
П. Романович пояснив, що він именно такі видатки инвестиційні має на оцї: запомоги на будову другорядних зелїзниць (3 міліони зр.), на будову доріг повітових і громадских, на будови касарень і шпиталїв, на меліорації і реґуляції декотрих рік, на піднесенє промислу, безпроцентові позички для громад (пів міліона зр.) на будову шкіл. Се характеристично, що на підвисшенє податків краєвих годять ся тілько посли з західної Галичини, в котрій доси власне більше зроблено для инвестицій і де просвіта народу висше стоїть, як в всхідній части краю; через те ж західна Галичина і заможнїйша, коли могла би видержати і висші податки краєві. Отже треба робити продукційні видатки в цїлім краю, а тогди цїлий край стане заможнійшій.
П. Абрагамович указував, що єсть велика різниця межи всхідною Галичиною а західною. Від Перемишля почавши на захід розміщені суть великі маси войска, котрі дають великій заробок народови. В всхідній Галичинї того нема, за те тут більше екзекуцій за податки, і вже тепер нарід тілько з найбільшим висиленєм зносить тягарі. Велику операцію фінансову тепер не пора переводити, трицятикілька-міліонову позичку затягати, коли ледве перед роком перебув край операцію фінансову на 62 міліони при викупнї пропінації.
П. Раппапорт упевняє яко фаховий фінансіст [єсть конзулентом правним лєндербанку], що Галичина, особливо по успішнім переведеню послїдних операцій фінансових, викупна пропінації і сконвертованя листів заставних Товариства кредитового земского, має великій кредит і велике довірє в Европі, і не треба зовсїма бояти ся о успіх нової великої позички краєвої, до котрої тепер власне єсть дуже добра пора.
П. Романчук в короткій бесїдї висказав, що тепер не єсть пора на такі великі операції фінансові і велику політику инвестиційну, якої домагають ся проєкти пп. Мархвицкого і Романовича. Зачекаймо ще 7 лїт, поки не скінчить ся річне сплачуванє индемнізації: тогди, позбувши ся такого тягару, можна буде подумати о управильненю фінансів краєвих і о більших підприємствах економічних. Тепер не пора на те і з причини непевної ситуації політичної: все ще грозить нам велика війна, а наш край був би відай найбільше наражений на єї удари. До 7 же лїт чейже ситуація вияснить ся: або перебудемо війну або покаже ся, що єї не треба бояти ся. Перебідуймо отже ще тих кілька лїт. Затягненє позички 32 або 38 міліонів, за котру в 50 або 67½ роках треба буде заплатити 75 до 110 міліонів, дало би ся оправдати лише тогди, коли користи з операції фінансової, доходи з инвестицій, дорівнають тим стратам; сеїж надїї тут годї мати. Стараймо ся проте щадити (а се ще можливе), шукаймо нових жерел доходів, чи не дадуть ся які винайти, а в остаточнім разї затягаймо до кінця року 1897 дрібні позички, як доси, за котри і так не треба буде платити висших відсотків як від позички великої.
Поставлене одвітно тій промові внесенє п. Романчука упало; упав також проєкт д-ра Зґурского, а принято більшостію голосів внесенє п. Абрагамовича, котре ми вже подали. — Пп. Гольдман, Мархвицкій, Щепановскій, Рутовскій і Романович зголосили до протоколу, що они другу часть того внесеня, т. є. робленє постепенних видатків в цїли економічного розвою краю, уважають за неможливу до виконаня.
Додамо єще, що конференція ухвалила одноголосно, що "не можна дальше підвисшати податків краєвих", і також, що "прямованє до зниженя податків краєвих не входить доконечно в проґраму фінансову".
Здає ся що видїл краєвий пійде за рішенями конференції і відповідно до них уложить своє предложенє для сойму. Nowa Reforma дуже незадовлена з такого половинного результату конференції, з такого "страху перед смілою акцією инвестиційною". І ми не дуже задоволені з такого результату, що таки вийде на затягненє позички яких 15 міліонів або і більше. А що-до смілої акції инвестиційної — то ми єї мусимо бояти ся ще і з того взгляду, що ми не маемо такого довірія до людей, котрі би єї провадили, чи якась часть з узисканих через позичку міліонів не буде ужита і на піддержанє та скріпленє панованя Поляків над Русинами...
[Дѣло]
21.07.1890