упало позавчера на околицю Рогатина і Бурштина. Вправдї вже дня 30 н. ст. червня з полудня навістила градова туча сторони рогатиньскі, перейшла по-над Бурштин, Настащин, Конюшни, Обельницю, Лучинцї і наробила богато шкоди в поли, попсувала дороги і позносила містки, але се нещастє було тілько немов вступом до нещастя страшного, до грози невиданої і нечуваної, котра наступила позавчера, дня 3 н. ст. липня. В тім дїлї одержали ми дві дописи: одну з околицї Рогатина, а другу з околицї Бурштина.
З околицї Рогатина пишуть нам:
"Дня 3 с. м. надсунулась около 4-ої години з полудня чорна і страшна хмара з полудневої сторони Рогатина і навістила — на скілько менї звістно — села Обельницю, Куничі, Сернки, Уїзд а в части і Путятинцї таким градом, якого люде не памятають. Падали цїлі куснї леду так, що бувші на поли люде покалїчені в голову, в лице. За градом прірвала ся хмара і ринула цїла ріка дощова, замулюючи в поли все не до пізнаня і уносячи все, що по дорозї попало ся. Не знати, чи хто з пастухів не згинув.."
З околицї Бурштина пишуть нам:
"Вчера, т. є. 3 с. м. по 4-ій годинї з полудня надтягнула з полудневого заходу з скоростію блискавичною чорна-пречорна хмариско, з котрої повалив ся не град, але величезні безформенні куснї леду на цїлу околицю, — о скілько я до тепер довідав ся, на села: Настащин, Куничі, Обельницю, Юнашків, Куропатники, Бурштин, Коростовичі...
"Не знаю до тепер, як там де було, але в Юнашкові, то справдї немов зближалась кінчина світа. Нїхто вже про нїщо не гадав, тілько зітхав до Бога, щоби живим остатись. Посеред страшного шуму, лоскоту, бренькоту шиб, тріскоту дахів та гиляк відcїкaниx від дерев — чоловік прямо каменів. В комнатї не можна було бути певним за житє або бодай за калїцтво, щоби не вибило очи, не розвалило голови. Лїд покрив усї підлоги. Що було на вікнах або близько вікон, поторощив лїд на мак. О силї і грозї того граду будуть читателї мати понятє, наколи скажу, що галузє в промірі 3—4 цалїв відтинало як-би сокирою. В стїни будинків вбивали ся острі брили леду на два цалї, а декуди і глубше. Нїхто би не повірив, але я по катастрофі виймав из стїн власними руками. Коня, влучивши в голову, убило на місци. Про дріб, вівцї — і не згадувати, коли конї і корови побило...
"Се перша часть драмату, а друга, серце роздираюча, представилась менї, коли я вийшов на улицю. Крик, плач, зойк роспуки не то жінок, але і хлопів розлягав ся поцїлім селї. Засїви зовсїм знищені, поторощені на сїчку. Бульби з землею поплили Бог вість куди. Соломяні дахи в селї подіравлені брилами леду, виглядають мов друшляки. З дерев остали ся тілько нагі пнї. Страшенна катастрофа! — щоби оцїнити єї, треба бути на місци і все видїти власними очима.
"Роспука бере чоловіка на саму згадку: що той нещасний нарід почне?! По трех лїтах неврожайних — тепер така катастрофа! Люде вже доси позаставляли, що тілько не було пекучо потрібне, позадовжувались, щоби як-так прокормити ся до жнив — а тепер?!
"Коли трохи охолону з того страшного переляку, грози і роспуки, опишу Вам все докладнїйше, бо вірте менї, що чоловік формально змисли тратить..."
Дай Боже, щоби ми вже бодай з инчих околиць краю не мусїли подавати вістей аж про таку страшну катастрофу! Але от і з Перегиньска одержали ми нинї письмо, в котрім нам пишуть, що і там того самого дня з полудня упала велика злива з градом і поробила велики шкоди в яринї, а град був величини волоского горіха.
Сумно, дуже сумно стає нам на душі, нотуючи такі катастрофи в окрестностях бідної нашої, нещастями елементарними уже від черги лїт переслїдуваної галицкої Руси. Ми думаємо, що таке незвичайне нещастє, яке навістило — після опису наших Вп. дописувателїв — околицї Рогатина і Бурштина, повинно уже нинї звернути увагу краєвих властей; они повинні зараз розслідити шкоди та прикрий стан народу і прийти нещастним з всякою можливою помочію...
***
Подаючи перед полуднем повисші сумні вісти, не надїялись ми, що полуднішна почта принесе нам, і то з різних сторін краю, рівно сумні вісти з дня 3 н. ст. липня.
З-під Букачовець пишуть нам:
"Дня 3-го липня о 4-ій год. з полудня перейшла страшна туча з градом на Букачівцї, Козару, Вишнів, Чернів, Чагрів, Колоколин, Журів і пр. Вихор виривав з корінєм столїтні дерева, розвалював будинки. В Черневі зруйнував цїлий фільварок з 18 будинками і кільканацять хат селяньских. З стовпів телеґрафічних позривав порцелянки і пірвав дроти. Град був величини, як добрі склянки, чотирогранний, і так все витовк, що поля почорнїли, навіть трощу на ставах повитовкало. На деревах град не полишив анї листочка, поломав гилє і обсукав кору. Худоби трохи погинуло на місци, а инча так була покалїчена, що немов обмив хто кровію. В Черневі згинуло до 800 гусей. У будкаря при тім же селї град крізь вікно убив серед хати 7-лїтну дитину; що покалїчив людей, о тім уже й не говорити, а одну жінку, що повертала з поля, так град збив, що не знати, чи удержить ся єї при житю..."
***
З Рогатиньского пишуть нам:
"Від нинї маємо вже осїнь: 4-та година дня 3 липня рішила матеріяльну долю хлїбороба з околицї межи обома Липами і мабуть далеко по-за их берегами, а здаєсь і мешканцїв долини Днїстрової. Того дня від рана до години 4-ої стояла гарна погода, навіть не було душно, аж нараз в тлї ока від Бурштина виринула чорна хмара і в одній хвили укрила спокійно собою увесь виднокруг мов веретою, зросивши землю дуже теплим дощем. Але за кілька хвилин зловіща тишина воздуха перемінилась в оркан з градом і тучею, якого нїхто не затямив. День став ся пітьмою, чути лиш було лоскіт граду, тріскіт дерев, а громи били і били. Буря покотилась в напрямі до Сернок, Свистїльник, Липицї, Підгаєць — і потрощила чимало будинків, понищила всї засїви і садовину. За пів години з прекрасних, майже незрівнаних сегорічних зacївів лишилась руїна. Богато худоби на пасовисках враз из людьми сплило. На полях в Свистїльниках знайдено по бури три загнані орканом сюди супи білоголові (vultur fulvus), а одного схоплено...
***
З Підгаєцкого пишуть нам:
"Дня 3 липня з полудня о годині 4½ навістила Завалів страшна градова хмара. Куснї граду доходили до величини капелюха з крисами, а найменчій був, як добрий кулак, до того острокінчастий. Богато людей поранених, хоч, на щастє, житя нїхто не стратив. Худоба також поранена. Поля на яких сто гектарів виглядають, мов-би зорані. Шкода величезна. В пів години по градї пустилась злива, забрала намул і сїна з левад, бо Липа виступила з берегів. Між людьми плач, зойк і роспука. Поміч конче потрібна!..."
З Увся рівно-ж пишуть нам, що там туча і град наробили шкоди, найбільше в гречцї. Надїя на пасїку сего року там завела: вітри і холод знищили половину робітниць, а теперь град витовк гречку в самім цвітї.
***
З під Богородчан пишуть нам:
"Дня 3 с. м. навістила нас страшна вихрова туча з градом. Рано припікало сонце, а коло полудня настала спека. З полудня небо почало затягати ся чорними хмарами зі всїх сторін, ставало все темнїйше, в хмарах гудїло що раз голоснїйше. Около 5 години почав крапати дощ, усе змагаючи ся, наконець полив як з ведра, а громи били один за другим. Нараз стала пітьма, розяснювана блискавицею. Зірвав ся вихор, надтяг і град і падав з-пів години, великости волиского горіха. Туча тревала 3 години, а шкоди великі. Збіже повалене, мов заволичив, огородина вся понищена. Туча ишла пасмом: декуди лютилась менче, декуди більше. Страшна була в Лисци в сусїдних селах: там поламала дерева. У нас і так за для безнастанних злив усе гниє: і сїна, і бараболя. З гір Солотвиньских і Надвірняньских люде цїлими селами виходять на заробітки. Нужда тай годї!"
***
З Жидачева пишуть нам:
"У нас гради, дощі та вихри. Єсть села, як Вилцнїв, обі Деменки і другі, де люде ходять по поли і ломлять руки, бо цїла сегорочна надїя знищена. Дня 1 н. ст. липня навістила нашу околицю невидана туча з градом (величини волоского горіха, а то і яйця). Мабуть найдужше лютилась в Гнїздичеві. Перелетївши коло Кохавини, вирвала з землї дві величезні липи мов слабий хабуз. На двірскім фільварку в Гнїздичеві порвали дахи з стодоли та стайнї і відкинула на кілька ліктїв. Коло стодоли пepeїздив на кони управитель дібр Хмелевскій і приглядав ся роботї паробків, котрі вершили стирту конюшини. Нараз надлїтає буря і стерта довга на 15° до пів години щезає майже без слїду, а міцна стодола і стайня лежать поторощені на земли. Хмелевскій, коли надтягла буря, хотїв укритись під стодолу, але вітер не дав, і се було єго щастє, бо коли дужшій подув Вітру кИНувь єго з конем о кілька ліктїв на бік, стодола почала валитись і тілько один бальок поцїлив єго і викинув з сїдла без памяти на землю. В Жидачеві самім громи тогдї убили ДВоє коней, розторощили грушу і дві верби. Великій острах пійшов по людях, і найстарші не намятають такої тучі..."
***
Подібне нещастє елементарне навістило в недїлю пополудни полудневі сторони Морави. Дневники ческі описують то нещастє яркими красками. Страшна злива з градом понищила винницї і засїви, град величини горіха повитовкав вікна, ушкодив дерева, позабивав масами дріб, позривав дроти телеґрафічні. Град лежав на земли на 10 до 20 цтм. високо. Найстарші люде не запамятали там такої грози. Хати, положені низшe, вода позаливала. В домах в Айбеншіц столи, лавки і крісла плавали по комнатах мов по озерцях. Одну каварню в Нікольсбурзї так затопило, що затоплені гостї мусїли зібратись на біляр, і то стояли в водї. Коли град падав, то під вагою єго доми формально дрожали. Загальна шкода ще не обчислена, але — як пишуть дневники — дуже а дуже велика.
[Дѣло, 05.07.1890]
З Тишковець (в Городенщинї) пишуть нам:
Повертаю из поля, куди і ходив пішки і їздив нинї майже цїлий день, щоб наочно пересвідчитись, чи і яку шкоду наробив послїдний град з дня 7 н. ст. липня, з ряду третій сего лїта в нашім селї.
Я не в силї сего описати, що бачив власними очима. Туча і град, які лютились разом из сильним вітром попередних два рази, а то першій раз в маю а другій дня 30 червня, наробили такої шкоди, що і комісія для оціненя шкоди з рамени ц. к. властей за-для опусту податкового признала 2/4 і 3/4 частей збитих а ледво 1/4 — 2/4 засїву позісталого до збору відповідного. і вже, думали ми, хоть тою четвертиною а подекуди половиною зборів будемо доволятись!
Тим часом инакше сталось. Саме в осьмий день, як би на відданє памятної днини градобитя з 30 червня у понедїлок, дня 7 липня у понедїлок о тій самій порі, около 4 години, надійшла свіжа туча від полудневого заходу і заняла цїле село майже зі всїми полями єго. Град дуже густий, різної величини і різної форми, падав через цїлу годину як камінє з гори, а що єму попало поверх землї, нищив цїлком. Покалїчив тяжко худобу, пoкaлїчив і покровавив богато людей, занятих в поли коло сапаня кукурудзи, і многих через побитє допровадив навіть до довшої безпамяти. Де тілько ударив, знищив засїви, змішав из землею не до розпізнаня, яке збіжа було засїяне на декотрих полях, а вдаривши в землю, полишив в нїй дїри на памятку своєї гостини. Озимини в зернї пропали цїлком, та хоть солома-мерва дасть ся ще спрятати, але ярина щезла майже цїлком на тих місцях, де непрошений гість забавляв ся. Овес, ячмінь, гречка, просо, ленча, коноплї перебиті і перемішані из землею, а з кукурузи кожде било поломане через половину з намулом пійшло у лійки та вертепи, яких туй по полях не мало.
Серце краєсь і кровавими слезами заливаєсь, а ум затревожений, не в силї здобутись на яку пораду на будучність, котра би чоловіка хоть в части могла успокоїти.
І здавало би ся, що всї мешканцї села нашого однако діткнені, однако і розположені серцем. Та де там! Найшов ся один рицар між громадою, зайшовшій из Мазурщини і оженившій ся з тутешною Русинкою, котрий ще з подїй из 1846 року яко хлопак 13-лїтний серце своє насталив до байдужного погляду, а розум до використаня з хвилї чужого нещастя, і постаравшись в часї заведеня табулярної книги, яко бувшій писар, о відпис тих книг за гроші громадскі, каже нинї платити собі за витяг из тої книги по 20 зр. від парцелї і бере готівкою по 1 зр. до 1 зр. 50 кр. від ґазди за такій витяг, сміючись в очи даючому єму гроші, мовлячи, що єму град нїчо не ушкодив, бо у него жнива сеї хвилї, коли гроші відбирає! А витягу такого потреба кождому до поданя нумеру парцелї і назви ниви побитої градом до уряду податкового в цїли одержаня опусту податкового. Не один заплатить за витяг табулярний і то недокладний (бо за 7 років від часу списаня сеї книги много змінилось позицій) більше в готовизнї нинї, як достане опусту податкового слїдуючого року, і то до відтягненя від заходячих залеглостей податкових.
Такій наш гороскоп на наступаючу зиму, а яка весна буде?! Рік 1888 видав дуже малий збір з поля за для посуха, 1889 року миши знищили всю озимину цїлком (засїяні ниви озиминою не вернули і самого насїня), а ярину посуха зсушила до крайности, і ми зібравши ледво одну третину сподїваного збору, живились, ратувались єще засобами из лїт минувших, не одержавши анї шелюга запомоги або позички від правительства та видїлу повітового, хотяй виказали 50 душ находячих ся в крайній нуждї і потребуючих наглої та конечної поточи!
А що тепер буде? Опуст податку, хотяй би і цїлого, не принесе нам пільги нїякої, бо і розбою ся не боїмо, — ту потреба помочи і позичкової і запомогової, але на тисячі, і то скорої, а не такої, як сего року другі села ще нинї єї дістають, щоби голод і холод в зимі дізнаний нинї залагодити.
Се для полекші в нашім тяжкім горю і до відомости, кому потреба!
Тишківцї дня 10 липня 1890.
З Городенки пишуть нам:
Перед св. Иваном навістив городеньскій повіт страшний град і — на скілько нам відомо — витовк засїви в селах Далешеві, Колїнках, Дубках, Репужинцях, Олїєві, а вже, кажуть, найстрашнійшій падав у Вільхівци і в місточку Чернелици. В Вільхівци, як говорять люде, мав град поубивати пастушків, що пасли худобу на поли, але чи то правда, довідно не скажу. В місточку Чернелици град такій падав, що, кажуть, вікна повибивав і до хат так насипав ся, що потому люде лопатами виносили. Розказують, що такій був грохіт і луск від громів і граду та шум від зливи, що люде, а особливо жиди, підняли такій крик і зойк, мов-би надходив конець світа... Град витовк також дуже і в инчих поблизьких селах. Нарід ходить сумний і банує, з чого жити та податки оплатити?...
Савка Чернецкій.
[Дѣло, 15.07.1890]
15.07.1890