У Львові, дня 28 липня (9 серпня) 1890.
Черновецка Gazeta Polska піднесла в остатнім своїм нумері важну справу еміґрації люду польского з західної Галичини до Америки і рішає тоту справу в спосіб для нас Русинів дуже цїкавий і поучаючій.
Товчок до розбору сего питаня дало Gazet-ї Polsk-ій письмо одного Поляка, Модеста Маріяньского з Америки, поміщене в Dziennik-у Poznańsk-ім. Маріяньскій — опираючись на обчисленях Стан. Щепановского, виказуючих, що в Галичинї вимирає річно 50.000 душ з голоду, лихого харчу, лихої одежи і лихого мешканя, — дивуєсь, длячого гадка загалу так дуже противна еміґрації люду до Америки. Прецїнь же лучше, — каже Маріяньскій — що тії люде еміґрують і глядають собі зарібку по-за границями краю, тим більше, що небезпечности з того для народу нїякого не видко.
На се замічає Gazeta Polska, що автор письма стоїть на становищи виключно економічнім, а зовсїм не бачить на моральний интерес національний. Бо коли-б памятав о тім другім, то може й не дивувавсь би, длячого край так дуже осуджує еміґрацію польского люду до Америки. [Звертаємо ось-тут зараз увагу читателїв на слова Gazet-и: "край" осуджує еміґрацію "польского" люду, — хоч з краю еміґрує до Америки і "рускій" люд (особливо Лемки). Отже еміґрація "руского" люду з Галичини єсть, консеквентно, в "моральнім" интересї національнім польскім...]
На погляд Gazet-и Polsk-ої, як довго о перелюдненю Галичини нема мови, так довго еміґрація люду до Америки єсть тілько хоробою часовою, котрої причиною єсть лиха господарка економічна краю. Отже постаратись о розширенє поля працї для люду, а струя еміґраційна через те саме перестане. Поки що Поляки можуть лише терпіти еміґрацію і — як хоче автор письма — реґулювати єї, але, о скілько змога, не до Америки. Сотки тисячей люду, що вийшли за океан, страчені для вітчини майже зовсїм. Край ледви десятий процент дістане их назад. Прецїнь же от ще перед півроком один священик польскій писав у Wiarus-ї, що "в Америцї для вітчини і Польщі місця нема! Коли в Польщи вибухне повстанє, ми звідси не рушимось бити Прусака і Москаля. Ми не вернемось навіть до краю, хотяй Польща відзискає самостійність, бо там буде біда і нужда." І оно на те виходить. Ще десять, двацять лїт, а Поляки там стануть ся тим, що ті жиди, що за власною вітчиною не тужать, а до нової не хотять признати ся.
Отже — заключає Gazeta Polska — приступаючи до уреґульованя руху еміґраційного, не повинні Поляки спускати з oкa, що окрім матеріяльного интересу еміґрантів єсть в тій акції ще національний интерес суспільности і длятого, о скілько Поляки стоять за тим, щоби спиняти еміґрацію до Америки, о стільки з другої сторони повинні підпирати проєкт т. зв. внутрішної еміґрації в краю самім і переселюваня в сторони положені на єго окраїнах. Рух еміґраційний польского люду до всхідної Галичини і на Буковину истнує від давна, хоч не так сильний, як за море. Тую власне місцеву струю переселюваня треба уреґулювати і улекшити, а як з одного боку поправить ся бит одиниць, так з другого боку не стратить ся безповоротно такої маси польского елєменту за океаном. Найблизшій зїзд правників і економістів польских повинен сю річ взяти під розвагу.
***
Як бачимо з наведеної повисше статьї черновецкої Gazet-и Polsk-ої, она просто накликає Поляків до орґанізації систематичного кольонізованя Галицкої і Буковиньскої Руси Мазурами.
Єсть се такій самий проєкт, якій перед роками подав князь Бісмарк щодо кольонізації Познаньщини Нїмцями. Князь Бісмарк навіть так само мотивував: Мають Нїмцї еміґрувати до Америки, то лучше кольонізувати ними окраїни держави, т. є. Польщу, бо і поправить ся бит одиниць, і не стратить ся маси нїмецкого елементу за океаном. Отже проєкт Бісмарка а проєкт Gazet-и Polsk-ої точ в-точ той самий, — лише замість Deutschland поставити Polska, а замість Vaterland — ojczyzna.
Проєкт Бісмарка називав Gazeta Polska — barbarzyństwem, але такій самий проєкт єї — то вже щось незвичайно благородного.
Правда, Бісмарк, розпоряджаючи фондами, міг визначити сто міліонів марок на переводженє свого проєкту в дїло, — а Поляки, не маючи фондів до розпорядимости, учинити того не можуть. Але не о фонди тут йде, а о проєкт, о задушевну гадку.
Впрочім Gazeta Polska констатує, що "еміґраційний рух польского люду до всхідної Галичини і на Буковину истнує від давна, хоч він не так сильний, як за море".
Так єсть! З прикростію мусимо і ми сконстатувати, що Мазурів суне з заходу на всхід що-раз більше, і то не тілько витискають Русинів из осель пограничних, але заганяють ся чи то громадно чи поодинокими родинами аж на підгіря станіславівске, коломийске і стрийске, именно в тоті сторони, де доси кольоній мазурских нема. За остатних десять лїт ми маємо на підгірях уже цїлі нові осади мазурскі, а кромі того богато родин Мазурских позакупувало грунти від руских господарів скрізь по краю, користаючи по-найбільше з їх нещасть, з неврожаїв, з ліцітацій банкових і т. п.
Єсли-ж таке дїєсь без орґанізації систематичного переселюваня Мазурів на Русь, то що-ж доперва дїялось би по такій орґанізації? Орґанізатори Поляки — не маючи серця до руского селянина — використували би кожде нещастє автохтона, відпихали би єго від землї, а впихали би Мазура — як то дїє ся в Познаньщинї, де Нїмцї в такій спосіб приходять до земель селяньских польских. Тогдї вийшло би таке, що на Руси скріпив би ся елємент narodowy polski, але елємент національний рускій мусїв би з своєї землї виносити ся до Америки.
До того очевидно стремлять ті Поляки, що стоять за орґанізацією переселюваня Мазурів на Русь.
Тілько-ж "Бог — батько" — каже рускій нарід. Не все так складаєсь, як укладаєсь. Нинї Поляки в Австрії "пещені дїти" — то чомуж неодній такій дитинї не рівняти ся проєктами з Бісмарком? Але-ж от примір на такім великанї, як той зелїзний князь, поучив, яка то змінчива тота фортуна на Божім світї... як то часом і з найвисшої гори можна стрімголов злетїти, не знати навіть: коли і як... Бог — батько!
[Дѣло]
09.08.1890