Належні до однієї великої мови, про яку найпевніше можна було ствердити, що вона вже давніше перетекла в мертве русло. Але приречене ще не означає відсутнє
Чисте м’язеве щастя, легенева радість відкритого дихання – ми самі собі здавалися безсмертними і убезпеченими від усіх лих світу дійовими особами позачасового вертепу
Хто не жив у Львові бодай кілька років, той назавжди відрізав сам себе від доступу до розуміння якихось надзвичайно важливих змістів галицького життя, та й життя взагалі. Той сам собі винен
