Там був великий яр літа. Роз’ятрене літо залягло в широкій улоговині за залізницею, пропасть липня у запасті зел, в примарному полуденному тремоті трав
У місті було темно й омкно. Надходили темні й тяжкі дні сірої сирості і невпинного одноманітного шемроту. І от їм вже не було кінця. Все поступово просякало вічною вологою
…складання звіту про продовження, про тривкість тривання, про недаремність зусиль і немарність втрат. Підтвердження завжди несподіваного, ніколи не запевненого тривання в житті
Він втілював суміш екстремальної екзотики, найочевиднішої чужості і непідробної, рівної рідності. Його природжена смаглявість були ніби виразом пожиттєвої обпаленості війною
Пані Ірця збожеволіла в юності, як в неї на очах більшовики закатували батьків. Враз перенеслася у світ всіляких видив, прихильніших, утім, за те, що побачила тоді наяву
Камінний цвіт і ґіпсове пагіння тулилися до всіх будівель дев’ятнадцятої доби, втримували вкупі, як розкришену руїну, яку тримають в цілості лиш парості чіпкого плюща
