Це синє серпневе світло було зовсім інакше, ніж сині світильники на стрілках, на підступах до досвітніх чи нічних станцій. Воно походило невідомо звідки.
Цілу ніч, крізь дурман матіоли, лилися гарячі гортанні голоси і темні шепоти. Іноді зворохоблену ніч пронизували високі виски. Незнані, але зрозумілі були діалекти пристрасті
Там був великий яр літа. Роз’ятрене літо залягло в широкій улоговині за залізницею, пропасть липня у запасті зел, в примарному полуденному тремоті трав
У місті було темно й омкно. Надходили темні й тяжкі дні сірої сирості і невпинного одноманітного шемроту. І от їм вже не було кінця. Все поступово просякало вічною вологою
…складання звіту про продовження, про тривкість тривання, про недаремність зусиль і немарність втрат. Підтвердження завжди несподіваного, ніколи не запевненого тривання в житті
Він втілював суміш екстремальної екзотики, найочевиднішої чужості і непідробної, рівної рідності. Його природжена смаглявість були ніби виразом пожиттєвої обпаленості війною
Пані Ірця збожеволіла в юності, як в неї на очах більшовики закатували батьків. Враз перенеслася у світ всіляких видив, прихильніших, утім, за те, що побачила тоді наяву
Камінний цвіт і ґіпсове пагіння тулилися до всіх будівель дев’ятнадцятої доби, втримували вкупі, як розкришену руїну, яку тримають в цілості лиш парості чіпкого плюща
