Стан яблуневого цвіту ніс в собі непомильний знак і був найпізнішою з усіх можливих ознак для бабці й дзядзя з татового боку вже вибиратися по довгому сезоні зимна з міста літувати в поблизькі гори.
Коли старезний, покорчений корч винограду на півкруглому великому бальконі прострілював нарешті наскрізним і пожадливим пагінням, скрізь в довколишньому світі вже стояв яблуневий цвіт. Тепло розігрітої цементної долівки, поцяткованої як перепелині яйця, вже вабило ступити на неї босою ногою. Пахтіли розпашілі мосяжні клямки.
Роздрібнене у безмірі кульбаб сонце ставало настійним, подекуди навіть настирливим супутником. Бузки були божками близького закінчення шкільного року. Скоро вже стертий і легкий, наче паперовий, волейбольний м’яч перестане злітати на бездонних пристрасних перервах між уроками упокорення в дні вічної весни і першого, прозорого майже майського меду в білявому медвяному волоссі. Замре й розчиниться в блаватах небес аж до наступної весни. Руки перестануть пахнути п’янкими порохами і терпким чорнилом. Але цей місяць ще йому тривати.
Проста і нелукава наша псина теж переживала піднесення, оживала найпізніше на вулиці з віллами, що виводила до старосвітського і свійського маленького заводу на Дарвіна, де тато тримав тоді машину. Її лискуче чорне тіло жилаво й жваво метушилося, лискучі кігті дрібно цокотіли на рівно нарізаних рожевих й бежевих теребовлянських плитах. Біліли сади за свіжопобіленими віллами.
…Скромні стосики їхніх постарілих ще на одну зиму ветхих зимових речей, незмінних у вимірі дитячої вічності одягунків, убрань і вистроїв наших старших вже стояли поскладані, напоготові. Пахли сушеними яблуками, можливо, також ледь-ледь сушеними грибами. Вже дуже дихавичного дзядзя ще намагались умовити зодягтися в сукняний зимовий плащ, обмотати шию широким шаликом, боялись майських підступів підсоння. Вони поступово повертали собі притишену за зиму гідність, у них вливалася весняна велич, звідкись з’являлося завзяття.
Тодішнє татове муштардове авто, від природи і так широке та присадкувате, щораз більше уподібнювалося до старої вселенської черепахи, просідало, мало не розповзалося під тягарями прерізних необхідностей. Конче ще треба було взяти дзвінке горіхове лушпиння і стоси сірого старого паперу на розпал.
На задньому вікні лежали мої читані якраз книжки: щось з Сомерсета Моема і німецька романтична казка, вони мали бути в досяжності руки. В одній ішлося про золотаві ворсини на тонкому, але м’язистому передпліччі головного героя, спертого на задньому сидінні автомобіля. Я придивлявся, чи так само сяють і мої, та не знаходив ні того сяйва, ні особливих м’язів.
Дорога була вже навіть ніби й трохи розпечена, складалася з послідовності найкоштовніших назв сіл, давніх дерев’яних церков, знайомих затишних обійсть, знаних змалку, з гір і базарів, різновидів зустрічних людей, з безконечного буяння бозів, нескінченних низок нарцисів, полів червоних тюльпанів, з нерівномірності, неодночасності прерізної зелені, багатства і тісняви видів.
Зближалися і наростали сніжні ще на верхів’ях гори, сумирні й суворі в смараґді смерек, з далекими плямами яснішого буку і повсюдними накрапами ніжної білості на пониззях.
Гул вихололого за довгу зиму дому, блаженне потріскування нагрітих сонцем балок і долівки ґанку, тепле, незалежне дихання стриху. Прозорість горіхових взорів. Враження нескінченності білої імли навкруги. Вольниця розбуялих травневих трав з безліччю жовтих кульбаб і виразно проведеною межею між ними а глибоко прокресленими скибами зораної ріллі. Іскриста чорнота рясно всипана облатками облетілих пелюсток. Обліплені ними й білі вікна веранди.
Серед лісу глибокі яруги з м’якими мшаними схилами, столітні поклади перепрілого бурого листя, слизькі кладки повалених стовбурів, шемріт потоків на темному дні, досі поривчастих, хоч вже не рвучких і не ревких. Сліпили відсвіти гладенької голизни буків, і букви на нагрітих книжкових сторінках наливалися зеленню, коли вернутися очам на них від сонця. Нагріті закриті місцини, відосіблені в цих департаментах високої весни.
Мені ж іще раз треба вернутися, завершити бодай шкільний рік.
12.05.2023