Будь-яка людина, яка спілкувалася з гопниками на вулиці знає, що на переговори вони йдуть тільки в одному випадку. Коли розуміють, що їм капець. Тоді вони стають дипломатичні і миролюбні. Починають говорити про те, що їх не правильно зрозуміли і жодних поганих намірів у них насправді не було. Особливо яскраво дипломатичні таланти гопника проявляються в момент просвітлення, який наступає одразу після влучного удару в його щелепу. Тоді "понти" зникають і проявляється образ людяності. Першого разу вам хочеться вірити, що його потуги щирі, тому ви розвертаєтеся і йдете геть. Але коли раптом в очах тьмяніє, і ви падаєте обличчям до асфальту, приходить чітке розуміння, що деяких людей змінити неможливо. Деякі люди розуміють лише аргумент сили. Тому, якщо раптом вам доведеться "спілкуватися" з гопотою – добивайте без жодних вагань. До того стану, в якому буде зрозуміло, що вони не зможуть завдати удару в спину. А тоді можна розпочинати дипломатичний діалог.
Цього побутового принципу не розуміє партійна опозиція. Їхня неприхована дитяча радість від поступок влади на перемовинах свідчить про те, що з них не лише лідери протесту бездарні. Вони і в переговорах мало що розуміють. Картонний будиночок Януковича уже посипався. Дві третіх облдержадміністрацій уже в руках народу. І при бажанні можна спокійно організувати усі інші, окрім, мабуть, луганської, донецької і кримської. Суть таких кроків не у захопленні будівель, а в символізмі, який вони дають. Увесь світ і, нарешті, сам громадянин янукович побачили, що це не боротьба опозиції з владою, а боротьба народу проти появи в центрі Європи ще однієї диктатури.
Депутати-регіонали почали тихий саботаж. Їм страшно. Вони бояться розправи з боку “сім'ї”, але можливість народного самосуду лякає їх сильніше. Публікація їхніх особистих номерів мобільних телефонів стала важливим дзвіночком для всіх. Нині телефони, завтра домашні адреси, а післязавтра “вулицягрушевського” приїде до них в гості. Хто наважиться так ризикувати? Отож.
Ринат Ахметов через заяву своєї компанії “СКМ” натякнув, що він проти силового розгону Майдану. Він теж розуміє наслідки подальшого протистояння чи, не дай Боже, застосування зброї. Репутаційні та фінансові збитки від спроби здійснення владою розколу країни для Ахметова є на порядок вищими за можливі втрати від "здачі" Януковича.
Силовики поволі, але все ж здають позиції. Найпорядніші пишуть заяви на звільнення. Інші просто чекають вдалої нагоди, щоби піти. Армія стріляти в людей, виглядає, не буде. Особливо тепер, коли всі розуміють, що це не заколот опозиції, а повноцінне народне повстання проти бандитів у владі. Внутрішні війська МВС, за окремих винятків, також десь на боці народу. Єдине, що їх тримає в рядах захисників режиму — це страх потрапити під трибунал. Янукович залишається наодинці з порівняно невеликою кількістю “Беркуту”. Частина з них стоїть за гроші, частина – через гроші та "промиті" мізки. Але і в них інстинкт самозбереження мусить спрацювати. Це питання часу й обставин. Вони вже евакуйовують свої сім'ї. Загалом, вистачить одного генерала, що перейде на бік народу й халабуда режиму посиплеться остаточно.
Незрозуміло, чим займається на переговорах опозиція, якщо їхнє завдання там доволі просте. Пояснити непритомному громадянину януковичу, що народ зовсім не хоче його відставки. Така вимога була до перших пострілів. Тепер народ вимагає голову Януковича, усіх причетних до звірств силовиків і всіх, хто зрадив Україну, коли влаштував у парламенті конституційний переворот. Опудала януковича, які повісили на електричних стовпах у Миколаєві — яскраве тому підтвердження. Якщо розтлумачити це донецькій гопоті, то є шанс вийти на той компроміс, який влаштує переважну більшість — відставка Януковича, парламенту, справедливі покарання усім садистам, причетним до вбивств і знущань над демонстрантами, та зміна системи влади. Символом початку останньої, безперечно, повинна стати люстрація.
Ну, і головне: Гімн України під вигуки "Зека геть!" на суботньому віче – це прекрасно. Це свідчення того, що українці знімають рожеві окуляри. Що лайно від влади, загорнуте в позолітку опозиції, згодувати українцям не вдасться. Тому, чим би не завершився цей протест, хочеться справді привітати всіх з великим досягненням. Громадянське суспільство в Україні можна вважати народженим. Свист і крики "ганьба!", які вкотре лунали в бік опозиції, – це як перший крик щойно народженого немовляти.
У цей момент важливо розуміти, що найбільша небезпека завтра йтиме не від Януковича. Він фактично на колінах – залишилося зробити один влучний удар. Найбільша загроза для новонародженого громадянського суспільства — це "совок" в умах опозиції. Чому? Відповідь на це запитання криється у відповіді на запитання зустрічне. Чому вчора після виступу опозиції не було народного голосування? Чому людей знову перестали питати їхньої думки про те, як далі діяти? "Тритушки" відчули запах корита?
Партійна опозиція ще не усвідомила суть і глибину тих процесів, які відбулися у країні. Тому, за звичкою, вони спробують усунути громадських активістів від процесу прийняття рішень одразу, як дійдуть компромісу з диктатором-невдахою. І за це отримають по персональному Майдану швидше, ніж будь хто з них міг би очікувати. Можливо не в таких масштабах, можливо, без “коктейлів молотова”, але Майдан обов'язково навідається в гості до нинішніх опозиціонерів.
26.01.2014