Американець Джон Кассаветіс колись сказав про режисерів, що «у нас є дві години, щоб змінити глядачам життя». Український фільм «Урсус», що наразі знімається, покликаний змінити життя всього вітчизняного кіно.
В Тернопільській області під Чортковом на побитій, порепаній дорозі, що веде від траси попід залізничний міст вглиб лісу, стоїть дивного виду старезний зелений ПАЗ. З одного боку на ньому написано англійською The special guest of Berlin Zoo і Chola yrsus arctos caucasicus, а з іншої – кольорова карта Європи, де, вигинаючись пунктиром, лінія веде від Грузії, через Туреччину, Румунію, Болгарію, Угорщину і Чехословаччину до Німеччини. Перед ПАЗом вовтузяться і крехтять від натуги троє людей, натягаючи на четвертого… костюм ведмедя. Це займає ледь не півгодини. За якийсь час, після команди «Мотор! Камера! Екшен!», актор побіжить схилом вниз, звалить навзнак якогось бородатого чолов’ягу в камуфляжній сітці і шапці-вушанці, і почне розв’язувати тут таки лежачу зв’язану дівчину… Цей момент цілком можна назвати кубиком-рубиком, склавши який – отримаєш весь фільм.
За сценарієм «Урсуса» людина у ведмежому костюмі – це грузинський режисер Ніка Корінтелі, чия зруйнована війною режисерська кар’єра змушує його 1992-го року втікати з охопленого громадянською війною Тбілісі до Берліну. Благо він має в кишені запрошення берлінського зоопарку. Проблема лише в тому, що запрошення виписане на ім’я Чоли, ведмедя з тбіліської кіностудії, а Чола був вбитий п’яними солдатами. Аби не знехтувати шансом вибратися з пекла війни, Ніка придумує пошити костюм і в ньому переїхати всі потрібні кордони.
Інший персонаж, за яким Ніка гнався в лісі – колишній працівник колишньої румунської служби безпеки, а зв’язана дівчина – канадійська захисниця прав тварин. Цей хаос країн, національностей, костюмів, людей – лейтмотив фільму «Урсус», покликаний віддзеркалити час і його ходу, від розвалу Радянського Союзу через спустошені душі і життя окремих людей і націй до пошуку вимріяного, кращого краю... Вищезгаданий румун роками живе у лісі, не знаючи про зникнення Імперії зла, смерть Чаушеску і розформування служби «Секурітате». Канадійка не знала, що рятувала з ПАЗіку не ведмедя, а людину в його костюмі. А грузин не знав, що він спочатку закохається у свою «рятівницю», а згодом втратить її.
«Урсус» розповідає про зміну – зміну умов, орієнтирів, позицій, рішень і про наслідки таких змін. Головний герой, Ніка, є режисером, але громадянська війна змушує його взяти в руки зброю. Якби не його поранення, він, можливо, і не повернувся би на рідну тбіліську кіностудію саме в той момент, коли догорала плівка його незакінченого омріяного фільму, і не зустрівся б із давнім знайомим Фомою. А якби цього не сталося, він не зустрів би й ведмедя Чолу. Клубок подій в «Урсусі» розмотується в силу рішень героїв, часом спірних, часом емоційних, а часом – не з їх волі.
Одночасно сам фільм «Урсус» є зміною всього кіно. Чому? Бо ніколи до цього в національному кінематографі не залучалося такої кількості людей, засобів виробництва і локацій. Хоча київська компанія Fresh Production робить і не блокбастер – його бюджет сягає 3 мільйонів 600 тисяч доларів, – але жоден із вітчизняних фільмів наразі не залучав акторів з 6 країн, на жодному зі знімальних майданчиків не звучало 8 мов, жоден не знімався в чотирьох країнах, жоден не використовував одночасно складну постановочну техніку, механічні костюми, звірів і комп’ютерну графіку. Костюм героя Ніки зроблений спеціально під фільм німецькою компанією з Лейпцигу Unrealities, що займається виготовленням 3D-моделей, аніматронних костюмів та паперових і пластикових фігур. Комп’ютерною графікою опікуватиметься німецька ж компанія Digital Images із саксонського міста Галле, яка спеціалізується на цифровій обробці зображення. А сам ведмідь, герой Чоли – зіграний іспанським ведмедем з російським родоводом на ім’я Тіма.
«Ведмежий» момент – один із головних. По-перше, назва фільму – похідна від латинської, тієї самої, що написана на борту ПАЗа, і перекладається як «кавказький бурий ведмідь». По-друге, саме через побажання друга Ніки – обов’язково в майбутньому отримати головний приз Берлінського кінофестивалю, «Золотого ведмедя», – доля штовхає Ніку саме до Берліну. І по-третє.... надягаючи ведмежий костюм, Ніка стає для героїв фільму… ведмедем. За сценарієм Зази Буадзе, щоби втілити цю ідею у фільмі, й були залучені всі складові, потрібні для цієї фантасмагорії: костюм, плюс сам ведмідь, плюс комп’ютерна графіка.
Ніку зіграв грузинський актор Ніка Тавадзе, харизматичний чоловік і неймовірно майстерний актор. Йому, як Дон Кіхоту – Санчо Пансо, у друзі доля дала Фому, зіграного українським актором Богданом Бенюком. На знімальному майданчику він був тією душею компанії, яка не дає занудьгувати, коли сумно, і замерзнути, якщо холодн. Він веселив всіх: від акторів, оператора і монтажера до освітлювачів, звуковиків і постановників, при цьому встигаючи втішати режисера Отара Шаматаву переконливою і експресивною грою, моментами надихаючо-креативною.
Останньою учасницею кінотріо – захисницею прав тварин на ім’я Соня – стала французька акторка Жозефіна де ля Бом, чарівна і пристрасна дівчина з вагомим європейським та американським кінематографічним бекґраундом, найпомітніший фільм якої, містично-вампірську драму «Поцілунок проклятої» зняла донька Ніка Кассаветіса, Ксана. Разом ці актори утворила знакову «святу трійцю», взаємозалежну від кожної складової.
Ще не будучи доробленим – за 30 днів було відзнято 2/3 фільму – «Урсус» вже зробив одну важливу річ: він показав, що в Україні можливо творити таке кіно і можливо залучати міжнародних продюсерів. Грузинські, болгарські та німецькі компанії, які склали проект докупи, побачили в Україні хоча би мінімальний потенціал, майже повністю заперечений сучасним політичним станом, економічним кризовим розвитком і довгим негативним досвідом минулого. А те, що у нас наше кіно хочуть бачити, підтверджують не тільки прокатні звитяги низки фільмів 2013 року, профінансовані оновленим Держкіно, а й увагою конкретно до «Урсуса». Протягом двох тижнів зйомок в Тернопільській, Івано-франківській та Закарпатській областях – на Синевирі, Скелях Довбуша та Джуринському водоспаді, в Чорткові, Ужгороді та Мукачеві – місцеві жителі влаштовували справжню громадську ходу, з поклонами мерів і бізнесменів і увагою журналістів і шинкарів. А в Болгарії й поготів: адже «Урсус» став першим копродукційним болгарським фільмом за всю новітню історію країни. Попереду зйомки в Німеччині та Грузії. В Україні «Урсус» має бути зданий до Держкіно, профінансований ним на 30%, аж 2015 року.
…Сценарій Зази починається 31 грудня 1991 року на даху театру Руставелі в Тбілісі, де мобілізований грузинський режисер Ніка Корінтелі святкує зі своїми друзями, так само як і він, солдатами опозиційних сил, Новий рік. Він дивиться у небо, на сузір’я Великої ведмедиці. І зненацька бачить видіння: утворений мерехтливими лініями силует ведмедя повертає до нього голову і підморгує…
Фото – Олени Івашкіної
31.12.2013