Увага українців сьогодні (28 січня) зосереджена вже не на вулиці, а на тому, що відбуватиметься у стінах Парламенту. Окрім анонсованих владою питань, запланованих до розгляду ВРУ, депутати цілком можуть вдатися й до несподіваного – проголосувати за введення надзвичайного стану. Ясна річ, що це буде чеговий підступ з їхнього боку, однак чи випадає у нашій ситуації дивуватися підступності? Отже, які є підстави до введення надзвичайного стану в Україні і чим він може для всіх нас обернутися?
Стаття 1 закону України “Про правовий режим надзвичайного стану” визначає, що введення цього стану означає тимчасові обмеження прав та свобод громадян. Мета буцім-то виправдана: однією із підстав такого стану є спроба повалення конституційного ладу в країні. Тут можна сперечатися, чи лад, що називає себе конституційним, справді є таким, однак очевидно, що, зважаючи на позицію високопосадовців щодо протестувальників, влада має всі підстави й можливості трактувати ситуацію у вигідний собі спосіб, оголосити активістів-євромайданівців поза законом (що вона практично і зробила) й “із чистою совістю” ввести надзвичайний стан у державі.
Витяг із статті 2 цього закону: “Метою введення надзвичайного стану є [...] відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, [...] створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування...”
Важливо, що ввести надзвичайний стан можна через указ президента, підтриманий Верховною Радою України. Вводити його можна лише при відсутності інших способів розв’язання ситуації. Тобто, використовувати цей інструмент ще рано, адже ситуацію в країні можна виправити й без впровадження надзвичайного стану — добровільною або не добровільною зміною влади, судоустрою, правоохоронної системи тощо. Проте, зрозуміло, що чинна влада готова й надалі дещо викривлено трактувати стан справ у країні й вдатися до запровадження надзвичайного стану для “вирішення проблеми”. Вже не перший день говориться про терористичні й екстримістські угрупування з мешканців західник регіонів країни, які їздять із обласного центру до обласного центру й захоплюють владу на місцях.
Загалом, Президент України мав би попередити громадян про намір ввести надзвичайний стан через ЗМІ. У тому випадку, якщо такий стан вводиться через діяльність певних угрупувань чи організацій, Президент повинен звернутися до них із закликом й попередженням. Лише якщо є нагальна потреба й загроза життю людини, НС вводиться без попередження. За обставин, що є в Україні, якщо надзвичайний стан не було прийнято без попередження досі, то на даний момент це робити вже пізно, адже навряд чи виникне ще більш несподівана “загроза”. Зараз НС слід вводити з попередженням так званих “груп чи організацій”. Можна припустити, що сьогоднішній Президент — у разі несподіваного введення надзвичайного стану, наприклад, 28 січня — знайде вислови, сказані у зверненнях до опозиції чи протестувальників, які слід було б розуміти як натяки на попередження. Відтак, звинувачення у незаконності введення НС, очевидно, будуть “законно” проігноровані.
Якщо закон про введення НС приймається, то у ньому має бути вказана причина, територія і строк, а також перелік прав, які тимчасово обмежуються, та структури, які повинні встановити порядок, і їх додаткові повноваження. Відповідно до закону, НС по всій території країни можна ввести не більше, як на 30 днів, а на окремих територіях — до 60 днів. Таким чином, можна припустити, що у м. Києві, а також можливо у всіх чи деяких інших обласних центрах сьогоднішня влада буде “мати підстави” на 2 місяці обмежити різні права людини, а то й їх абсолютну більшість (крім основних). Натомість, не важко здогадатися, що “Беркут” і можливо інші структури “законно” матимуть надповноваження.
Під час дії НС жодні державні органи не припиняють своєї діяльності, а навпаки: отримують повноваження для найскоршого врегулювання ситуації. Крім того, на допомогу їм повинна прийти армія, військове командування. Контроль над ситуацією в країні також має РНБО. Таким чином, введення НС зараз означатиме легалізацію будь-яких засобів для придушення протестів, а також залучення до цього процесу озброєну не гумовими кулями армію, яка, в ідеалі, не мала б використовувати силу проти своїх громадян. Крім того, на територіях, де введений надзвичайний стан, створюються оперативні штаби, у які входять представники СБУ, центральної влади, які реалізують державну політику, представники органів внутрішніх справ, Збройних Сил, місцевих органів та комендантів території.
Надзвичайний стан передбачає:
- обмеження пересування або особливий режим в’їзду/виїзду на територію, де діє НС (наприклад, м. Київ);
- можна обмежити рух транспорту, оглядати його;
- посилення охорони правопорядку, тобто збільшення кількості патрулів, перевірки тощо;
- заборона масових заходів та страйків;
- можливість вилучення майна у громадян і юридичних осіб.
Тобто приїхати до Києва і переміщатися по ньому буде значно важче, протести можна “законно” розігнати, конфіскувати при цьому майно. Цікавими у сьогоднішній ситуації є також пункти про можливе оголошення карантину й проведення відповідних заходів, а також тимчасова заміна неефективних посадовців на місцях на більш ефективних. Останнє означає, що, наприклад, на час НС можна без виборів призначити мером Львова, Вінниці, Харкова чи іншого міста будь-кого замість дійсного міського голови.
Якщо ж НС введено через масові заворушення (а якщо він буде введений, то саме тому), то додатково вводиться комендантська година; перевірка документів, огляд осіб, майна, автомобілів, офісів чи житла; забороняється призовникам і військовозобов’язаним без відома змінювати місце проживання; обмежуються чи забороняється продаж зброї та різних речовин, а наявну зброю — вилучається. Завдяки цьому учасники українських протестів будуть суттєво обмежені у змозі, зокрема, захищатися, утримувати позиції й, загалом, домогтися змін у країні.
Найцікавіше й найболючіше для громадян, що підтримують Майдан, — це, мабуть, інформаційний вакуум та різні обмеження. Не можна буде поширювати ніяких дестабілізуючих матеріалів. Скоріш за все, такими можуть визнати будь-які матеріали, які не висвітлюють протести із негативного боку. Адже представники влади заявляли навіть, що, до прикладу, більшість каналів висвітлює ситуацію однобоко або що журналісти “стоять на стороні бандитів”. Більше того, в умовах НС запроваджується регулювання теле- та радіомовлення й інтернету.
Отож, як сьогоднішнє українське суспільство, головно ті, що активно чи пасивно підтримують протести, дадуть собі раду, якщо в один момент зникне інформація та зв’язок? Як координувати дії, поширювати та отримувати новини, перевіряти інформацію, не потрапити в атмосферу хаосу та паніки? Можливо варто про всяк випадок виділити групи людей, які у будь-який момент будуть готові переміщатися по конкретному місту й передаватимуть інформацію. Це при умові, що пересування може бути обмеженим.
Плоди, які у разі впровадження принесе чинному режиму надзвичайний стан, дуже позитивні для влади. Прийняття такого рішення могло б полегшити справу Президенту Януковичу та погіршити стан справ тієї частини народу, яка активно домагається зміни та поліпшення ситуації в країні. Цікаво, що на час дії НС неможливим стає здійснення вимог протестувальників, які озвучили Януковичу опозиціонери на перемовинах 25 січня щодо зміни конституційного ладу та позачергових виборів — це заборонено. Відтак, якщо 28 січня буде введено надзвичайний стан, то чинна влада матиме важелі для невиконання цих (та й інших вимог) і абсолютного придушення протестів. За 60 днів влада, якщо піде цим шляхом, скоріш за все сподівається впоратися й не ходити більше ні на які перемовини й поступки.
За обставин, що склалися в Україні, не тішить навіть стаття 25, яка забороняє на час дії НС застосовувати тортури, принижувати гідність, обмежувати право на життя, свободу думки, совісті тощо. Адже і без надзвичайного стану порушувалося навіть право на життя. Відтак, введення надзвичайного стану означатиме обмеження прав громадян, санкціоноване використання зброї, залучення армії, додатковий контроль людей, обмеження пересування, відсутність інформації, що може викликати хаос, а також інші неприємності для тих, хто останнім доступним інструментарієм хоче поміняти владу, на совісті якої багато, зокрема, можна сказати, узурпація влади. Відтак, якщо ми, я, громадяни хочемо цього уникнути, то одним із варіантів є просто не дозволити Раді прийняти відповідне рішення.
З іншого боку, чи зможе влада у повній мірі реалізувати заходи, передбачені надзвичайним станом. Майже гарантовано, що ні. По-перше тому, що протестувальники не збиратимуться виконувати наказу про введення НС. По-друге, багато із них уже ведуть силове протистояння, і ще більше готові до цього морально. Люди намагаються не пересуватися поодинці, стережуться арештів чи побоїв. По-третє, значна частина областей України вже у великій мірі не підконтрольна владі. І головне, досвід понад 2 місяців показує, що чим дужче система намагається придушити спротив, тим більше нових людей до цього спротиву долучається. Відтак, знайдуться і транспортники, які перевозитимуть людей, і провайдери чи ЗМІ, що не поспішать підкорятися наказу про НС.
На цю ж тему: "Силовикам розв'яжуть руки"
28.01.2014