З часів Сократа і Платона метемпсихоз («перевтілення душ» давньогрецькою) суттєво змінився і тепер не обов’язково, щоб оригінал пішов в кращий світ, аби знайшовся дублікат, який би робив аналогічні вчинки.
Зазнавши фіаско в процесах винайдення perpetuum mobile і філософського каменя, людство задумалося над створенням універсальної «кнопки», натиснувши на яку можна отримати будь-який потрібний результат.
В англійській мові є поняття: горила в кімнаті. Це тема, яку нам зручно не помічати. І ця тема – наша школа, навчальна програма, яка насаджує дітям класиків і їх певне прочитання.
Від часів, коли в Дніпрі топили Перуна мало що змінилося. Ми і далі вигадуємо те, в що хочемо вірити, і так само фантазуємо про штуки, від яких Уелс, Лем та Азімов вмерли б ще раз.
Давайте просто говорити про шлях до Бога, індивідуальний пошук Бога. Зрештою, тим індивідуальніший і тим складніший, що зі складнішою душею маємо до діла.
Українські школярі цілковито віддані цінностям, які відстоював Майдан, але Революцію гідності підтримує лише третина учнів. У чому причина цього пекучого парадоксу?
Як пройти забобони, нашарування скалічених уявлень і при цьому оминути пастки pornhub.com, який відзначив Україну за увагу до пропонованого сайтом контенту? Як показати заборонене незабороненим, позбутися агресії задля наповнення кадру насолодою?
Розмальовані щити, розписані каски, різнобарвні інсталяції, картини-експромти – Революція гідності залишила по собі витвори мистецтва, котрі сьогодні вже є історичними артефактами
