Етапи дорослішання

Чинну владу бештають за інфантильність і некомпетентність, на що чинна влада відповідає дитячо-юнацькою запальною безпосередністю. Виходить такий собі український рімейк фільму «Великий», ознайомившись з яким, Том Генкс подякував би, що ми ще не дійшли до власної версії «Ангелів і демонів». Огляд подій тижня в Україні

Президентське тижня

Схильність до акторських ефектів не є великим гріхом, якщо виконавець не передає куті меду. «Квартальна» складова у біографії Володимира Зеленського робить його приреченим регулярно демонструвати власні акторські рудименти. Почалося зі стадіону, де тоді ще кандидат у президенти вимагав провести дебати, тепер інтереси Зеленського доросли до виробничого майданчика авіазаводу, де на тлі недобудованих літаків Володимир Олександрович звітував про два роки виконання ролі президента. 

Зацікавлені в політичних процесах майже одноголосно дійшли висновку, що за рік пандемії Зеленський помітно політично подорослішав, але злізти з котурнів йому ще не до снаги.  

Гарант Конституції осідлав своїх улюблених коників. Насамперед корупція. «Щодо корупції — ми чистимо вертикалі. Ці вертикалі в кожному інституті нашої держави. Ми почали кінець цієї епохи. І я точно її закінчу», — пообіцяв Зеленський, чим дав нагоду злостивцям нагадати, скільки обіцянок він уже давав і скільки з них було виконано. «Велике будівництво», до пуття так і не доведене, у найближчому майбутньому доповниться «Великою реконструкцією» — і ті, хто матимуть причетність до реалізації цього проєкту, мали б засумувати, що пандемія потроху вщухає, а отже треба буде вигадати щось на кшталт антиковідного фонду, звідки можна було б освоїти кілька десятків мільярдів «на реконструкцію».

З пресконференції президента стало відомо, що тепер він не знає, хто вбив журналіста Шеремета. Але уточнююче питання «то з якого щастя, Володимире Олександровичу, ви виступали бек-вокалістом на пріснопам’ятній пресконференції Арсена Борисовича?» не прозвучало.

Президента охоплює встид за дії людей з його команди. Згадавши про «нестримного» Милованова, який «іноді рефлексує», Зеленський перейшов до ще кумеднішого персонажа. «Щодо Миколи Тищенка — так, він є депутатом партії "Слуга народу". Мені дійсно соромно за деякі його кроки. Він був неправий. І вважаю, він повинен це розуміти. Він доросла людина і повинен, у принципі, сам нести відповідальність... Я знаю, що у нього є й інші сторони. Він вболіває за багато речей в Україні — мені так, напевно, здається, — тому я думаю, що партія правильно зробила, що надала йому ще один шанс», — озвучив свою великодушність президент і повідомив решті «рефлексантів»: «Усі ці люди мають самі дорослішати, мають відповідати за те, що вони роблять. При цьому, я ще раз говорю, я також, на жаль, відповідаю. І це, до речі, б'є, так скажу відверто, і по мені, і по моїй особистості, й навіть, якщо бути прагматичним, ми розуміємо – б'є по рейтингу, по рівню підтримки людей».

Отже, команда президента має дорослішати і може особливо не перейматися, коли робитиме своєму патрону чергову невелику прикрість; а наступну велику пресконференцію Зеленському, що цьогоріч вподобав регулярні візити на схід країни, пасувало б провести у копальнях Соледара, де прекрасна акустика й атмосфера, яка надихає.

Міністерське тижня

Ротації в Кабінеті Міністрів відбулися без жертв і руйнувань, а кволі погрози Максима Степанова в стилі «я не здамся без бою» до чогось серйозного не призвели. Його портфель перейшов до його ж колишнього заступника Віктора Ляшка, а політичне і номенклатурне майбутнє Степанова видається дуже непевним, бо не так безпорадність перед пандемією і провал кампанії з щеплення став вироком для Максима Володимировича, як брак готовності бадьоро перетворитися в офірного цапа.

Ще два відставники, Криклій і Петрашко, заяви на звільнення підписали з почуттям глибокого задоволення й отримають посади в уряді або десь біля нього — про це вже говорив сам Зеленський. Степанов такої компенсації не заслужив.

Нові обличчя в уряді дійсно новими назвати важко. З Ляшком все зрозуміло, а Олександр Кубраков, який прийшов на посаду міністра інфраструктури після того, як успішно очолював «Укравтодор», оперативно повідомив, що займеться ще більш масштабним ремонтом доріг і сконцентрується на відновленні портів, щоби потім мати змогу передати їх у концесію.

Найбільшу цікавість у цьому тріо викликає ексглава Податкової служби Олексій Любченко, який тепер обіймає дві посади – міністра економіки, торгівлі і сільського господарства та першого віцепрем’єр-міністра. Про цього чиновника ще до його призначення в уряд говорили як про заміну Денисові Шмигалю, який, за сучасними стандартами, вже трохи задовго сидить у своєму кріслі. Тепер залишилося почекати, коли Олексій Миколайович учинить подвиг на кшталт асенізаційно-каналізаційних звершень Геракла в Авгієвих конюшнях — це малоймовірно. Або Денис Анатолійович скоїть якусь дурницю — що цілком реально. А ще реальнішою є здача в утиль Шмигаля для демонстрації постійного пошуку ще кращих менеджерів.

Гамбіти шахісти-початківці люблять, навіть коли грають не в шахи, а в «чапаєва».  

Мерське тижня

Традиційна столична забава «Побий Кличка» вийшла на чергове коло. До будинку, де розташована квартира чинного міського голови Києва, зайшли озброєні люди в уніформі, яких сам Кличко ідентифікував як бійців загону спеціального призначення СБУ.

Громадяни з автоматами ходили по під’їзду, а в двері до місцевих мешканців, не оминаючи помешкання мера, стукали люди в цивільній одежі. Потім у Службі пояснили, що їхня цікавість будинком, розташованим між німецьким посольством і київською оперою (як і рядом інших об’єктів нерухомості, розташованих в декількох регіонах України), викликана кримінальним провадженням щодо контрабанди в Україну паливно-мастильних матеріалів. Правоохоронці прагнули викрити мережу ділків, які нелегально імпортували до нас пальне з Білорусі та РФ на понад 100 млн грн.

І якось так співпало, що зловмисники орендували офісне приміщення якраз у будинку, де мешкає Кличко. Мер назвав дії людей у формі і без неї маніпуляціями та дискредитацією міської влади. Заочний діалог між ним і президентом світську бесіду зовсім не нагадував.

«Те, що йдуть обшуки. 70 чи 50 обшуків було в оточенні пана Кличка, — так не треба було красти гроші в бюджеті. Мені здається, це справедливо. Він дуже неправильно публічно, мені здається, себе веде», — сказав на згаданій пресконференції Зеленський.

«Мене здивували звинувачення, мовляв, "не треба красти із бюджету"... Я вже коментував ці зрежисовані обшуки й масові облави, що відбуваються останнім часом. Це маніпуляції та дискредитація міської влади! Коли шукають документи, які ми самі передавали правоохоронцям, — про фінансові порушення, які виявили ми самі. Документи за кілька років. То що до цього робили з ними правоохоронці?» — відповів президентові Кличко.

Банкова на легендарного боксера і двічі мера має зуб ще з часів Богдана, але жодного профіту від того не здобула. На сучасному етапі якщо в СБУ говорять, що обшуки були в рамках розслідування щодо контрабанди, а президент розповідає про крадіжки з міського бюджету, — то щось у комунікаціях між правоохоронцями і гарантом Конституції криває на всі чотири кінцівки.

Паливне тижня

З горем навпіл з інформаційного поля випхано тему державного регулювання цін на автозаправних станціях. Якийсь час маленький ажіотаж довкола АЗС мав місце, водії в стопятсотий раз перейнялися майбутнім свого рухомого майна, а з надр коридорів влади пролунала епохальна теза про те, що саме державне регулювання стимулює конкуренцію на ринку паливно-мастильних матеріалів.

Коли резонанс влігся, в Україні запрацював конкурентний ринок природного газу для підприємств теплокомуненерго (ТКЕ). Готувалися до цього нововведення довго, але сталося воно, як завжди, несподівано. Тепер фіксованої ціни від НАК «Нафтогазу України» для тепловиків не буде, а споживачів газу страшать підвищенням тарифів, бо ТКЕ мають мільярдні борги перед НАК, які компанія захоче повернути, а газ на ринку дорожчає — і що буде до осені, не знає ніхто.