Наспіла зі Львова нова сумна вість. По кількамісячній тяжкій недузї помер дня 10. цьвітня Володимир Шухевич. Вість ся викликала серед нас всїх глубокий, щирий жаль. Суспільність наша утратила в тяжкій добі одного з найлїпших своїх членів — Україна одного з найвірнїйших синів.   Минув ся нам чоловік щирого, горячого серця, сильного чистого характеру, зелїзної волї і енерґії — а передовсїм чоловік дїла, яких дуже небогато між нами — який свій активний патріотизм манїфестував не фразами, а цїлим рядом довершених дїл в хосен рідного народу.  

На території Зальцбурґу приміщені майже виключно ті українські селяне, які в характері рільників сезонових пішли були на жнива в Нїмеччину, головно до Прусиї і на Шлеск пруський. Там заскочила їх війна — вони покінчили там жнива, а відтак жили з зарібків своїх так довго, доки вони їм на харч вистарчили. Коли-ж не стало з чого жити, а зарібків при господарствах рільничих більше не було, відставлено їх до границї, а потім масово перевезено до Зальцбурґа.   Тут розміщено їх в ріжних місцях. До кінця грудня виносило їх загальне число около 2000 осіб.  

Зі столїтним ювілеєм Тараса Шевченка зійшов ся не лиш в однім році, а також в однім місяци 50-лїтний ювілей українського театру в Галичинї. Дня 29. н. ст. марта 1864 р. відбула ся у Львові в сали "Народного Дому" перша вистава першого за почином Юлїяна Лаврівського зорґанїзованого в Галичинї драматичного товариства українського театру.