Галичина

І.   Цвіте Галичина пожежами без краю, фольварки шлють привіт багряний в вишину... Гримить повстання дзвін, урочисто лунає, і з вилами дядьки на шляхту навісну   грозою кари йдуть... "Пощади вам немає! Відплати час настав!" Маєтки, всі в огні, клекочуть і гудуть... Та вже готові зграї, щоб кров'ю затопить страшний народа гнів.   Уже ідуть полки. І шабля й штик — на вила, і гострі куль вітри — в обличчя злидарів...
29.01.40 | Галичина |
Спільні класові інтереси в боротьбі з революційним рухом і підготовка війни проти СРСР зв'язували українську і польську буржуазію у тісний союз.   У цьому союзі українська буржуазія задовольнялась підкореним становищем, оскільки за допомогою пануючої польської буржуазії з її державним апаратом пригнічення і терору українська буржуазія мала можливість утримувати своє класове панування, провадячи жорстокий грабіж трудящих мас у колишній Західній Україні.  
16.01.40 | Галичина |
Над Збручем зірка падала високою дугою, Віщуючи на прохолодь, на вересневі дні, А ми угору зорили, в нас не було другої, Крім тої, що зіходила на краснім знамені.   Вона ясніла трепетно, вишивана добірно Сестрою, та коханою, чи матір'ю вночі. І колихнулась музика тривожно і загірно, Ударили у наступ смагляві сурмачі.  
16.11.39 | Галичина |
Маестро!   Ви paз дали згоду "Т-ву письменників і журналістів" на свій ніби-то ювилейний вечір і тепер мусите вже стати жертвою цього свята. Згідно з Вашим бажанням ми не будемо вживати офіціяльно слова "ювилей", але літературна академія з нагоди "такого-то-ліття" літературної творчости буде пахтіти ювилеєм і наші люди, що сунуть на ювилей, як на похорон — з гордим почуванням високого громадського обовязку, не дадуть Вам спокою, згідно з усіма правилами цього сумного обряду.  
13.08.39 | Галичина |
Вимовна полагода інтерпеляції в справі признання емеритури колишнім австрійським службовикам.   Міністр скарбу Квятковський надіслав відповідь на інтерпеляцію посла д-ра Гриця Ганкевича в справі, що скарбова влада не признає емеритур колишнім австрійським службовикам української національности. Зміст відповіді такий:  
24.06.39 | Галичина |
Дуже швидко хапаємо кожну мовну новинку, навіть не роздумуючи, що вона за одна, звідки і — головне — чи що варта. А ще головніше: не думаємо про консеквенції.   Хто йoгo знає, може з Риму до нас, а може від нас до Риму дісталося слово: май. Зрештою — байдуже. Зате не байдуже, то від цього слова пішло багато інших слів, як під батька діти, а там і внуки та правнуки.   "Маїти", "замаїтися, "маївка", "маєва нічка", "май-розмай", а навіть... хочби й симпатичне "маюфес".  
12.05.39 | Галичина |
Портрети з нашої дійсности.   З першим з них зустрінувся я вранці. Сніданок кипів на машинці, коли ввійшов брат, а за ним 13-літній хлопчина.   — Не гнівайся! Йду до праці тай зачіпив по дорозі. Сидів на сході під брамою. Може в тебе є що попити гарячого? Уявляєш: йде пішки зза Тернополя до Самбора...  
30.04.39 | Галичина |
Звідомлення з одної подорожі.   ...Коли сьогодні обмірковую той один день зі села, я не всилі спрецизувати точно: добре це, чи зле? Зріст це, чи занепад? І тільки знаю, що цього не бувало досі ніколи, а якщо це не приповідковий наш соломяний вогонь — над ним слід поважно і глибоко задуматись.   Мої "сільські" вражіння почав поліціянт. Була 9-та година ввечері, коли на цій стації, на якій тільки всього й поїздів, що один туди й один назад, я виліз з вагону. Я був одинокий пасажир, може тому і впав в око.  
09.04.39 | Галичина |
Альманах Євгена Гребінки "Ластівка" 1841 був першою книжкою, що познайомила галичан (українську трійцю) із деякими творами Тараса Шевченка. Але аж Чигиринський "Кобзар" 1844 р. дав галичанам поезії з першого "Кобзаря", що все ж полишились ще довго майже невідомі в Галичині. Шевченкова смерть потрясла до глибини душі передусім галицькою молоддю та повела її до жвавішого зацікавлення літературою наддніпрянської української літератури. Окрім замітки у львівському "Слові", появляються 1862 р.
12.03.39 | Галичина |