Гідрологи запевняють, що повені в Галичині не буде, а рятувальники радять про всяк випадок зібрати в торбинку документи і цінні речі.  

Коли галицькі русини почали почуватися окремою нацією? Очевидно, що її народження збіглося з європейською «Весною Націй», яка розпочалася 165 років тому, у березні 1848-го.     До середини ХІХ сторіччя галицькі русини, залишаючись лояльними підданими Австрійської монархії та вірними Католицької Церкви грецького обряду, не визначились ще щодо своєї національної ідентичності.  

Після захоплення територій на Сході німецька військова, а потім і цивільна адміністрація, намагалася у стислі строки налагодити дозвілля для свої вояків, аби ті могли на певний час відволіктися від важких буднів війни. Відпочинок у тилу був для них своєрідним психологічним розвантаженням. Для захисників «нового порядку» крутили кіно, відкривали театри, казино, ресторани, навіть борделі. Проте однією з найпопулярніших розваг був похід на футбол, особливо коли на трав’яному майданчику зустрічалися представники «арійської раси» та місцеві спортсмени.

Сотні лелек, що повернулися на Галичину з теплих країв, загинули. Після перельоту на відстань близько 10 тисяч кілометрів «галицькі» бузьки стали заручниками екстремальних погодних умов. Мороз та брак їжі — дві головні причини загибелі птахів. Від холодної та голодної смерті їх рятують місцеві мешканці та екологи.  

«Коли говорити про найбільш популярний у нас спорт, то їм однозначно є футбол, – писала газета «Краківські вісті» у грудні 1942 року. – І до війни, і тепер, є у нас в кожному місті і містечку футбольні команди. Вони отримали собі нових глядачів та вболівальників».  

В Галичині невідомі «мисливці» масово винищують безпритульних собак. Лише на Тернопільщині за останні два тижні отруєно 28 псів.

Вандалів, що знищили меморіальні таблиці та пам’ятники провідникам ОУН-УПА, досі не знайшли ані громадські активісти, ані правоохоронці. Мешканці сіл, де відбулися акти вандалізму, вже взялися до відновлення пошкоджених пам'яток.  

  Форум «Галицька кухня: славні традиції, велике майбутнє» ініціював дискусію серед експертів та симпатиків кулінарії, поставивши головне питання: «Що ж таке галицька кухня, якою вона була і якою мала би бути?». «Z» вирішив розпитати знаних українських та польських експертів про суть цього поняття та перспективи розвитку галицької кухні.  

  Останніми роками найбільшим інтелектуальним викликом і захопленням правдивих галичан – тих що не мають владних «хлібних» посад і великих грошей, жителів малих (і не тільки) міст, містечок і сіл, став пошук своїх давніх і, відповідно, моцно забутих, родинних польських коренів.  

  90 років тому на своїй конференції в Парижі 14-15 березня 1923 р. Рада послів (амбасадорів) держав Антанти остаточно затвердила права Польської держави щодо окупованої нею у 1918 р. території Галичини.