13 липня 1934 року львівські газети розповіли про пограбування офісу складів фірми «Solvay» на вулиці Купальній, 4 (нині Опришківська). Це була єдина у Польщі фірма, яка виробляла соду.
Саме пограбування відбулося 11 липня, ввечері до поліції надійшло повідомлення про те, що грабіжники увірвалися в офіс, приспали хлороформом касирку, 42-річну Антоніну Бжозовську, і викрали дві тисячі золотих, які належали підприємству. Для Львова подібний грабунок був унікальним, слідче управління під керуванням комісара Бартузеля неабияк здивувалося.
Офіс водночас був приватним помешканням завідувачки складу і касирки й містився в партері, що прилягав до складу. Викравши гроші, грабіжники втекли через вікно.
Ситуація з Бжозовською викликала чимала питань. Через кілька хвилин після того, як о 17-й її донька вийшла з помешкання, до кімнати проникло троє чоловіків. Один з них схопив касирку за голову і приклав їй до обличчя хустку, змочену хлороформом.
Правда, газета «Chwila» стверджувала, що грабунок трапився біля 8-ї вечора. О 9-й вечора дочка Бжозовської повернулася додому. Коли вона зайшла в кімнату, то побачила свою матір на підлозі в непритомному стані, а у всій квартирі був великий безлад. Вона відразу подумала, що їх пограбували, бо було видно, що грабіжники розкривали шафи, столи й накаслики, повивертали шухляди, потовкли вазонки з квітами. Також вона помітила, що скла у вікні нема.
Донька відразу сповістила сторожа, якого передусім послала по лікаря. Потім викликала поліцію. Слідчі побачили в кімнатах і на кухні численні сліди, з яких було зроблено висновок, що пограбування було скоєно під час грози між 17-ю і 18-ю. Це було схоже на спланований напад: бандити, побачивши дочку Бжозовської, яка вийшла до міста, скористалися нагодою і пограбували жертву.
Тим часом був пущений у рух увесь поліцейський апарат. З одного боку, почалися обшуки у відомих шинках і притонах, влаштували облаву на пляцу Сольських, який в народі прозвали Карцеляком, ретельно стежили за залізничною станцією, а з іншого – прискіпливо оглядали місце злочину. На подвір’ї знайшли теж численні сліди і сфотографували їх. Допитана вночі Бжозовська тихим голосом словами, повними жаху, описала пограбування. Однак не могла описати нікого зі злочинців, пояснюючи це тим, що була заскочена зненацька і відразу знепритомніла.
Минула ціла ніч, протягом якої велося полювання на грабіжників, затримано кількох підозрюваних, яких бачили біля складів після злочину, а квартиру Бжозовської уважно обстежили. Вранці Бжозовська та її донька повторили опис подій.
На перший погляд усе здавалося простим і нехитрим. Однак через кілька хвилин після огляду території поліція дійшла висновку, що «щось не так». Комісар Бартузель відразу навів аналогію зі справою відомої крадіжки в Марії Цюнкєвичевої.
Ця дама, перебуваючи у 1932 році в краківському «Ґранд-готелі», заявила, що застала свої валізи зі зламаними замками і з них зникло 65 тисяч фунтів стерлінгів в купюрах по 100 фунтів, а також біжутерія і хутра, які були застраховані. Поліцейські здивувалися, як то все могло поміститися в тих двох валізах. Тоді дама сказала, що помилилася — там було 6500 фунтів. Після ретельного розслідування аферистка потрапила за ґрати, бо з'ясувалося, що все це театралізація.
Щодо Бжозовської виплила ще цікава деталь. Три тижні тому її донька повідомила в поліцію, що під час поїздки у трамваї в неї вкрали 3500 золотих, вирізавши отвір у шкіряному портфелі. Гроші належали компанії «Solvay», розташованій на пляцу Смолки, 5. Але розслідування тієї трамвайної крадіжки не дало жодного результату. А через кілька днів з'ясувалося, що все це вигадка, нічого не вкрадено. В компанії вирішили не псувати життя студентці і справу зам’яли, а мати, яка довірила доньці відвезти гроші до офісу компанії, зобов’язувалася покрити збитки зі своєї платні в 300 злотих. Крім того, в якості застави вона оформила страховий поліс.
І тут знову розбіжності в пресі, бо гроші таки пропали, і треба було їх повертати. У світлі цього епізоду справа про пограбування Бжозовської була ще більш загадковою.
У вікні на кухні скло було вийняте ззовні, а клямка виламана зсередини, що вказувало на те, що грабіжники не тільки втекли через вікно, а й проникли на кухню через нього, а не через двері, як стверджувала Бжозовська.
А далі все посипалося. Під вікном знайшли сліди від взуття самої потерпілої, а ціле неушкоджене скло виявилося покинутим у кущах за кілька метрів. Така турбота грабіжників про те, щоб не розбити скло, була дуже підозрілою. На кухні, яка стала місцем пограбування, під шафою знайшли флакон з хлороформом, яким приспали Бжозовську. Під час огляду одягу Бжозовської було помічено, що сорочка ніде не була розірвана, а сукня розірвана в кількох місцях — при тому, що перші надрізи на ній були зроблені ножицями. Непрямі докази проти неї дедалі звужувалися, тим більше, що в кімнатній печі знайшли рештки щойно спалених рахунків і ордерів.
Через 24 години слідчий відділ дійшов висновку, ґрунтуючись на логіці фактів, ретельно зібраних комісаром Бардузелем, що Бжозовська сама влаштувала своє «мексиканське» пограбування, ввівши в оману доньку, лікаря, поліцію та пресу.
Весь наступний день Бжозовська вперто наполягала на позиції потерпілої і знову підтверджувала свої покази новими подробицями, які вона нібито згадувала. Лише ввечері, загнана в кут конкретними результатами розслідування, «львівська Цюнкєвичева», як її називали в поліцейських колах, зізналася у фальсифікації пограбування.
Імітацію пограбування вона замислила після того, як виявила нестачу в касі й опинилася в скрутному становищі. Вона думала над планом інсценування пограбування кілька ночей і врешті вирішила діяти, хоча виконання плану було пов’язане з ризиком і навіть межувало з можливістю смерті, бо не було гарантії, що після втрати свідомості вона отямиться, а серце не підведе. Але вона ризикнула. За кілька днів до цього вона отримала хлороформ від лаборанта, якого не знала на ім’я.
Дочекавшись, коли донька піде, вона наробила безладу у всьому помешканні. При цьому завбачливо зодягнула гумові рукавички. А однак не подумала, що наробить стільки слідів. Потім вирвала лиштву з вікна та зняла акуратно шибку, замість того, щоб її розбити. Повернувшись на кухню, вилила хлороформ на хустину, а пляшку кинула під шафу (замість того, щоб викинути через вікно), піднесла хустинку до рота і рахувала: один, два, три...
Після складання протоколів Антоніну Бжозовську разом із матеріалами та речовими доказами передали у розпорядження слідчого судді.
Афера Бжозовської завершилася її поразкою. А от афера з «пограбуванням» львівської Просвіти в 1992 році вдалася одному з її працівників на ура. У сейфі тоді містилося 6 тисяч доларів — як на ті часи, грубі гроші. Й ось пізно ввечері чоловік, який відповідав за фінанси і невідомо чому засидівся так допізна, почув стук у двері. Пізно ввечері! Вже темно! Що б зробила нормальна людина? Ну, перш за все запитала б, хто там.
А він просто відчинив двері, дістав начебто по голові, гроші з сейфу зникли. Я тоді опублікував у «Post-Поступі» гучну статтю, де недвозначно висміяв версію про пограбування. Керівники «Просвіти» пафосно зголосилися ініціювати нове розслідування, але вийшов з того пшик. Загадка залишилася нерозгаданою.
Хоча є тиха підозра, що той пан, притиснутий доказами, гроші повернув і справу затерли.
26.07.2023