Оля Гнатюк. Відвага і страх. – Київ: Дух і Літера, 2015. – 542 с.  

  Ми в Україні щойно пройшли через чергові вибори, перед нами ще другий тур у багатьох містах, де громади обиратимуть мерів. Якби я мав нагоду і час лише для одного коментаря про ці вибори, то я б сказав таке.   Найважливішим аспектом цих виборів є те, що багато молодих, здібних і талановитих молодих людей спробували цього разу ввійти у політичну дійсність із незвично шляхетними для української політики мотивами.  

  «І задихнувся від туги, від нестерпного відчуття вимушеності. Я повинен терпіти, що сонце встає кожного дня. Це жахливо. Нелюдяно» Хуліо Кортасар  

Фундаментальний принцип виборчої рівності, який з часів творення Джеремі Бентамом з права науки ототожнюється з демократією, гласить: "одна громадянин — один голос". Практично всі з ним погоджуються — так само як і його повсюдним його порушенням: громадянами в нас стають з народження, але право голосу отримують з повноліттям.

Київ і Захід перемагають. Тепер не можна дозволити Москві зіскочити.    

 

 

​   Вкурвлює мене факт — не знаю як вас, а мене таки вкурвлює, — що за чинними правилами правопису я мав би почати це речення словом "укурвлює". Не чув я — не знаю як ви, а я таки не чув — слова "укурвити", але якби здавав ЗНО, то volens nolens мусив би його писати.  

​   Ось уже понад три з половиною століття минає, як більша частина України (з 1654 року) перебуває в євразійській, чи то російській, чи то радянській (жодної різниці немає)  морально-етичній злодійсько-шахрайській ментальній системі координат, менша частина (з 1939-1944 років) – у цій системі 75-80 років. Майже чверть століття формальної незалежної української держави жодним чином не розхитало цієї системи, ба більше – доволі зміцнило її.     

  Суттю мого виступу є похвала інноваційності, а в якості мотто я хотів би взяти для вас, можливо, несподівану цитату – цитату з Євангелія:   «Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять» (Мт 7, 13-14).