Ми живемо в дивовижній країні, де ще водяться неціловані дівчата, нелякані аферисти і високопоставлені пройдисвіти. У мене складається враження, що ми вже ніколи не перестанемо бути молодою нацією. Така, знаєте, вічна молодість із прогресуючим інфантилізмом. Молодості притаманні необдумані вчинки і схильність підпадати під вплив фейкових персонажів, витканих з повітря й туману.  

 

Я хочу поговорити нині про фіґню, тобто про роль фіґні в науковому знанні. Але за нашою традицією, спочатку поговоримо про Фройда.

  Я інколи дивлюся з вікна свого будинку – точніше, з вікна балкону свого будинку – на те, що відбувається внизу. А ВНИЗУ гуляють наші мешканці – громадяни України, спілкуючись в особливий спосіб.   Ото йде жіночка з почуттям власної гідности і веде на довгому паскові породистого собаку. «Сибірська лайка» – визначив на око. Може, інша порода. Хоча я не певен.  

В Міжнародному центрі діалогу в Красногруді відбувся симпозіум «Тоні Джадт читає: Арент, Мілоша, Камю, Колаковського і ХХ століття», присвячений сучасному прочитанню книжок, які описують тоталітаризм у ХХ ст. В межах симпозіуму відбулася низка дискусій, які провадили: Кшиштоф Чижевський, Марсі Шор, Ярослав Грицак, Леонідас Донскіс та Тімоті Снайдер.

 

  Багато думок кружляє в наших головах сьогодні — гордості і тривоги, спогадів і сподівань. Нехай серед них не загубиться почуття і молитва вдячності.  

(до 25-річчя незалежності України)    

​   Я щораз більше не розумію цього світу, а тому не маю що про нього сказати. Треба було б промовчати і цього разу, але невралгічне для України рішення Польського сейму змушує осмислити бодай для самого себе, що відбувається.  

Про західних Putinversteher-ів, тобто тих, хто на різні лади й голоси закликає «зрозуміти Путіна», написано вже чимало. Голландський журналіст і, як стверджує Вікіпедія, «історик» Вірд Дюк — автор кількох книжок, багатьох статей і незліченних коментарів на радіо й телебаченні — не найвпливовіший серед них і, як виглядає, не найзапекліший.