Кампанія за вихід Великої Британії з Евросоюзу суттєво загострила питання не лише про сьогодення, а й про майбутнє цілого «европейського проєкту». Симптоматично, що найбільше тривоги брексіт посіяв не в столицях старої Европи, а поміж країн, що десятиліттями прагнуть приєднатися до Унії і для яких евроінтеґрація стала синонімом реформування власних держав. Воно й зрозуміло, бо хіба варто сподіватися на розширення ЄС в смутні часи, коли він почав зменшуватися?  

  Шановні краяни, дорогі українці!   Виповнюється 20 років як наш парламент поміняв радянську «брежнєвську» конституцію на Конституцію України, і вже 25 років ми живемо в незалежній державі. За ці роки в Україні змінилося декілька президентів і кільканадцять урядів. Але!

  Не існує жодної формули любові, а лише закономірності, які виявляють (або ні) її присутність. Коли любимо, то стараємося кращі риси підкреслювати, а гірші – допомагати покращувати.   Це повною мірою стосується також іншої категорії любові – не тілесної чи міжособистісної, а ідейної, яку прийнято називати патріотизмом.  

#Brexit почався щонайменше два роки тому... і от два дні тому він і закінчився.   ​  

​   Є те, чого нам варто повчитися в поляків — шанувати власні досягнення.  

  Нещодавня блискуча стаття Олі Гнатюк про глибоко тенденційну книжку Таріка Сиріла Амара привернула мою увагу уже самою персоною автора, з яким мені доводилося спіткатися у Львові і в Нью-Йорку.  

​ ​ ​ (переклад див. тут; на малозрозумілі слова спробуйте навести мишку — може виплисти пояснення)   Библийну сентенцу Рошнї там дзе ши пошати пречитал сом барз давно, дас пред 30 роками. Попачела ше ми, та сом ю и запаметал. То було у чаше кед сом ше у своєй младосци борел сам зоз собу и зоз шветом коло себе, бо сом глєдал свой идентитет.  

  Готує час все створене Сам в собі собою самим. Але ніхто не знає того В чім ся сам час готує. (Махабхарата)  

  Був здивованим. Свого часу я написав про Катинську трагедію. Тепер же виявив переклади цього свого тексту в Інтернеті російською мовою.   Був здивованим. Бо невже для «загальноукраїнського вжитку» — «загально-УКРАЇНСЬКОГО» — необхідно було перекладати мій україномовний текст?   Щоби зрозуміли?  

  Як з виделки виточити голку? Ніхто над цим не замислювався? Невже?   А як з кардана змайструвати шило? Теж не думали?   А з ломика?   От і я не думав. Хоча ми якраз чимось подібним займаємося уже роками, демонструючи свій невиліковний ідіотизм.