Судило нам ся послѣдним бути.   Як уже було сказано, дволикий Янус мав двоє облич: одно дивилося назад – у вчора, інше – вперед, у завтра. Можна сказати й інакше: одне – на схід, інше – на захід.  

  Слова російського прем'єра Медведєва про те, що в Україні немає держави, обурили багатьох українців. Та обурюватися нема чого. Держава існує насамперед як інструмент насильства, ні, не в поганому розумінні цього слова, а у найкращому: насильства проти злочинців, убивць, усіх, хто йде проти закону. І, звичайно, насильства, коли насильно випихаєш зі своєї рідної землі (тут уже вибачте за таку страшенну жорстокість) загарбників, які хочуть цю землю завоювати.  

   

 

​   Юрій Андрухович написав текст, зовнішня канва якого така: десятки тисяч українців, розчарувавшись у своїй країні, перебираються до сусідньої Польщі й пов'язують долі своїх дітей з «новою Батьківщиною».  

  Світ дитинства – пізнання світу.