Москва вирішила заднім числом леґалізувати (принаймні на внутрішньополітичному рівні) свою аґресивну зовнішню політику, а заразом і виправдати свою експансивність у майбутньому. Саме для цього було ухвалено нову воєнну доктрину Росії, яку минулого тижня підписав президент Володимир Путін.    

Російську господарку минулого тижня залихоманило на повну силу. Спадали в ціні акції провідних компаній, до небес підскакували курси долара і євро, обвалювалися головні біржеві індекси. Це спричинило переляк не лише в російському суспільстві. На Заході теж не бракує людей, котрі щиро бояться нищівної російської кризи, яка зробить кремлівських очільників ще непередбачуванішими.    

Росія вклепалася у військово-повітряний скандал, який може стати для неї не менш фатальним за наслідками, аніж збиття малайзійського авіалайнера над Донбасом. Над Балтійським морем російський військовий літак заледве не протаранив данське пасажирське авіасудно.    

Світовий Банк ще тиждень тому допускав можливість стагнації у Росії наступного року, прогнозуючи 0–0,3% економічного зростання. Нині він вже подає набагато песимістичніший прогноз: стагнації не буде, однозначно росіянам треба чекати рецесії.    

З легкої руки британського публіциста Тімоті Ґартона в політичний лексикон запущено термін «ґеншеризм». Зрозуміло, що термін походить від прізвища колишнього міністра закордонних справ Німеччини Ганса-Дітриха Ґеншера. Коротко принцип «ґеншеризму» можна описати як намагання сподобатися і вашим і нашим, у чому, власне, і вправляються багато високоранґових західних політиків, пробуючи вирішити «українське питання».  

Новим головою Пентагону найпевніше стане фізик. Йдеться про колишнього заступника міністра оборони США Ештона Картера. Президент Барак Обама вже схвалив його кандидатуру. Експерти прогнозують, що Конґрес не стане на перепоні руху Картера до міністерського крісла.    

По-європейськи налаштованим молдованам вдалося здобути надзвичайно важливу й нівроку складну перемогу. За попередніми результатами підрахунку бюлетенів недільних парламентських виборів, партії, які декларують курс на зближення з Європейською Унією, мають усі шанси сформувати наступний уряд.    

Не досидівши у кріслі керівника Пентагону й до двох років, Чак Гейґел змушений податися на демісію. Для невтаємничених його відставка виглядає не мешн несподіваною, аніж свого часу виглядало його призначення. Насправді все було до нудоти закономірним.    

Російським туристам вже не раді не лише у Європі. Навіть такий, здавалося б, толерантний до всіх націй і держав нафтово-туристичний рай, як Катар, теж останнім часом намагається відгородитися від росіян. Деякі експерти добачають у цьому політичне підґрунтя.    

Західні аналітики-путінологи прогнозують, що наступного «сюрпризу» від Росії треба чекати на Балканах. Саме туди російський президент Володимир Путін починає переносити фокус уваги, передчуваючи крах своєї політики в Україні, Молдові та Грузії.     Путінологія — не якийсь пейоративний термін, і вже навіть не якийсь супернеологізмом. Це термін, що означає тлумачення намірів Москви, який прийшов на зміну кремлінологіі.