Воюючи з реекспортом газу до України, російський «Газпром» програв близько шести мільярдів доларів. І це щойно початок. Газова війна Кремля (промовчімо вже про реальну) добре роззлостила Європу, яка відтак взяла твердий курс на скорочення імпорту російського «блакитного палива».
Війну проти реекспорту газу РАТ «Газпром» провадить вже давно, але чомусь так і не зміг накопичити корисного досвіду й розуміння, в який момент треба все ж відступити. У Москві звикли діяти зухвало, там, як виглядає, були впевнені в тому, що європейці не зможуть або не ризикнуть організувати надійну оборону, а потім ще й піти в ефективну контратаку на всьому фронті газового протистояння.
Нагадаємо, що в червні 2014 року «Газпром» перевів постачі газу до України в режим передоплати. Про це сповістив не хто інший, як сам російський президент Володимир Путін в одному з телевізійних виступів. Напевно, для того, щоб навести більшого страху на владу в Києві.
Київ, замість того щоб перелякатися, почав термінові переговори про отримання газу з країн Європейської Унії в реверсному режимі. Про свою готовість постачати газ Україні ще навесні минулого року заявляли Німеччина, Франція, Польща Словаччина та Угорщина. Тож проблем з тим не виникло, й до західних українських кордонів пішов газ від європейських енергетичних компаній, передовсім від німецької RWE, а також від норвезької компанії Statoil, німецької E.ON, французької GDF Suez й американської трейдинґової структури TrailStone. У режимі реверсу з Європи до України надходило від 20 до 27 мільйонів кубометрів газу на добу.
Відразу після початку реверсних постачань «Газпром» вибухнув обуреними заявами і залякуваннями. Москва, зокрема, погрожувала запровадити обмеження для європейських постачальників, які здійснюють реверс газу до України. Очільник РАТ Олексій Міллер заявляв, що компанія «уважно стежить за реверсом». Він пообіцяв вжити заходів для його припинення.
Але проблема для Москви полягала в тому, що формально до процесу реверсу вона чепитися не могла. Справді, в договорах на постачання «Газпромом» газу до Європи був прописаний пункт про заборону реекспорту. Утім західні фірми постачали газ Україні за так званими своповими схемами, тобто замінювали свій газ у Німеччині на російський газ у Словаччині в аналогічних обсягах в Eustream.
Тому Кремль спробував використати в газовій війні іншу зброю: закупорити головний газовий «шлюз» на шляху з ЄУ до України — газотранспортну систему в Словаччині. Річ у тім, що довший час найбільшими співвласниками тамтешньої газогінної системи були чеські підприємці з PPF Group, тієї самої, що володіє в Росії банком Home Credit, торговельною мережею «Ельдорадо» та багатьма іншими активами.
Кремль мав чимало важелів для впливу на PPF Group. Однак компанія у 2014 році формально позбулася більшої частини акцій. Тож словацька ГТС, немов пісок, просипалася крізь пальці чіпкої «руки Москви». Після того проект з будівництва реверсного прикордонного трубопроводу був швидко реалізований. Саме через Словаччину український «Нафтогаз» отримав 2014 року більшу частину потрібного йому «блакитного палива».
Відтак у Росії залишився останній вбивчий арґумент: вона почала скорочувати постачання газу європейським партнерам. Але й тут Москва прорахувалася. Бо, по-перше, європейці передбачили такий хід конем і встигли ґрунтовно підготуватися. Всі країни, для яких Росія була головним або суттєвим постачальником природного газу, — Чехія, Австрія, Угорщина, Польща і Словаччина, — до кінця осені вщерть заповнили всі свої підземні сховища. Для цього вони замовили собі в Росії обсяги газу, відчутно більші за ті, яких вони реально потребували для внутрішнього споживання.
Коли в Москві зрозуміли цю «хитрість», було вже запізно. Проте Кремль постановив не здаватися, маючи надію, що зима буде довгою і суворою. Сподіваючись, що європейці незабаром завиють від холоду, «Газпром» таки почав знижувати обсяги постачань європейським споживачам. Однак запасів у сховищах було досить, та й зима вдалася теплою і швидкоплинною.
Тож до початку календарної весни з'ясувалося, що підземні сховища центральноєвропейських країн спорожніли лише на три чверті. «Газпром» мусив капітулювати й відновити колишні обсяги постачань.
Практично всі європейські партнери російського газового велетня недоотримали законтрактовані минулого року обсяги газу. А це означає, що відповідно до договору вони мають можливість виставити російському монополістові чималі штрафні санкції. За попередніми розрахунками, сума штрафу може сягати 400 мільйонів доларів.
Але не це для «Газпрому» стало найстрашнішим. Хибна аґресивна стратегія може коштувати РАТ його статусу головного постачальника газу на ринок Центральної та Східної Європи. Країни-члени Європейської Унії одна за одною зіскакують з російської «газової голки». Це і країни Балтії, і Чехія, готуються до цього Польща та інші. Навіть Угорщина, яка на словах виступає у відносинах з Росією з позицій, близьких до союзницьких, на ділі також вже підписала з Катаром угоду про наміри імпортувати звідти скраплений природний газ.
Отже, лише за останні півроку «Газпром» втратив близько $5,5 млрд. у вигляді так званого недоотриманого прибутку. Ще $400 млн. може втратити у вигляді штрафу.
Окрім того, до кінця року постачі російського газу в Європу можуть знизитися на третину. У такому разі частка «Газпрому» в європейському газовому балансі впаде з 30 до 15–20 % від загальних потреб. А це означатиме, що Росія втратить не лише головні джерела наповнення бюджету, а й потужний політичний інструмент тиску на ЄУ.
20.03.2015