Росія провадить пропаґандистську війну, яка аж ніяк не обмежується теренами України чи навіть колишнього СРСР. Кремлю набагато важливіше утвердити потрібну для себе думку саме в країнах Заходу. Тому проти них і спрямована найвишуканіша інформаційна зброя. Але вже й Європа починає опиратися, принаймні формує проти російських міфів свою протиотруту.
Донедавна Міністерство закордонних справ Німеччини вважалося однією з «найслабших ланок» фронту інформаційного протистояння Європи російській пропаґандистській аґресії. Від 2005 року його з певними перервами очолює соціал-демократ і поміркований москвофіл Франк-Вальтер Штайнмаєр. Але от вже навіть йому самому та його відомству обридли постійні інформаційні атаки з Кремля. Тож МЗС Німеччини поставило собі взятися до приготування антидоту.
Штайнмаєр доручив відповідним працівникам міністерства виробити потужну й усебічну арґументаційну базу для спростування тих міфів про так звану «українську кризу» та роль Заходу в ній, що їх створили останнім часом російські бійці фронту пропаґанди й аґітації.
Сам міністр скромно віддає лаври ініціатора цієї справи бундесканцлерці Анґелі Меркель, яка, виступаючи на Мюнхенській конференції з безпеки на початку лютого, застерігала перед російською гібридною війною, а передовсім — перед російською дезінформаційною кампанією.
Відтак у німецькому зовнішньополітичному відомстві народилася (нарешті) ідея озброїти своїх дипломатів засобами нейтралізації російської дезінформації. Першою ластівкою в реалізації цього задуму й став проект створення інструкції з розвінчування російських міфів.
От, наприклад, російські пропаґандисти закидають таку казочку про Євромайдан: Захід втрутився у внутрішні справи України, щоб здійснити усунення з владного Олімпу леґітимного керівництва країни. Що відповідає німецьке зовнішньополітичне відомство:
«Підставою для протестів на Майдані стало несподіване рішення уряду Януковича припинити перемовини з Європейською Унією про асоціацію, які проводилися вже кілька років. Багато громадян України визнали себе ошуканими такою стрімкою зміною зовнішньополітичного вектора й зреагували акціями на підтримку проєвропейського курсу.
Ці мирні демонстрації переросли в масові акції протесту. До європейських гасел додалися вимоги поважання принципів правової держави, боротьби з корупцією, а також припинення насильства з боку сил правопорядку.
Західні політики завжди висловлювалися виключно за мирне вирішення конфлікту в Києві і закликали українську владу до поважання свободи думки, слова і зборів».
Візьмемо ще один міф: до влади в Києві прийшли фашисти. Відомство Штайнмаєра на це відповідає, що, справді, у протестах на Майдані брали участь і радикальні групи правоекстремістського спрямування. Але вони становили лише дуже малу частину протестувальників. Ультраправі, зокрема, не брали участі у формуванні 27 лютого 2014 року перехідного українського уряду.
Далі в антипропаґандистській інструкції зазначено: «А те, що серед членів перехідного кабінету опинилися члени ВО "Свобода", яке вважається праворадикальним, то треба нагадати, що партія вже перебувала в парламенті, подолавши на виборах 2012 року 5-відсотковий виборчий бар'єр. Водночас варто зазначити, що вже на позачергових парламентських виборах у листопаді 2014 року "Свобода" не зуміла подолати виборчого бар'єру, як і ще одна ультраправа партія "Правий сектор". Тому члени обох згаданих політичних сил не входять до уряду. Також варто звернути увагу на той факт, що на президентських виборах у травні 2014 року кандидати згаданих праворадикальних партій набрали 1,16% і 0,7% голосів виборців відповідно».
Ну що ж, поки що все правильно й грамотно. Які ще небилиці розповідає кремлівська пропаґанда? Наприклад: повалення президента Віктора Януковича і призначення нового уряду відбулося внаслідок збройного путчу. Справді? Бо німецькі дипломати знають тепер трохи іншу історію, а саме:
«21 лютого за посередництва Франції, Польщі, Німеччини та Росії Янукович підписав з представниками Майдану меморандум про мирне вреґулювання конфлікту. Але вже наступної ночі зі своїх робочих місць повтікала більшість міністрів тодішнього кабінету. Спішно втік і сам президент. Було втрачено дієздатність уряду, країні загрожувало безвладдя. Дієздатним залишався тільки парламент, тобто Верховна Рада України. Перебуваючи в надзвичайних умовах, парламенту нічого іншого не залишалося, як взяти на себе всю повноту влади, сформувати новий уряд і призначити позачергові вибори президента».
Ще такий російський пропаґандистський міф: в Україні дискримінують етнічних росіян і російськомовних громадян. Як відповідає німецьке МЗС? Воно звертається по коментар до Міжнародного Комітету Червоного Хреста і моніторинґового комітету ОБСЄ, які працювали в різних областях Україні. Там повідомили, що справді були поодинокі проблеми, але говорити про систему — це явне перебільшення. Навіть скасування у лютому 2014 року суперечливого закону «Про мови в Україні», на яке так нарікали деякі російськомовні громадяни, так і не набуло чинності, а згодом і взагалі було скасоване (перепрошуємо за тавтологію).
Далі інструкція для німецьких дипломатів пояснює, чому Крим безглуздо вважати «ісконно русскім», чому війна на Донбасі не є «громадянською», чому кримський референдум є фальшивим, чому не можна порівнювати Крим і Косово, чому НАТО в принципі не могло обіцяти Москві не розширятися на схід тощо.
Загалом все в інструкції подається розлого й правильно. Проте виникає логічне запитання: чому щойно тепер? Чому дипломати, які є освіченими людьми, не знали таких, здавалося б, засадничих і очевидних речей? Вони що, зовнішньою політикою не цікавилися? Але краще пізно, ніж ніколи.
20.02.2015