У протистоянні з Кремлем Україні не вдасться виграти симпатій Заходу, якщо на її бік не стануть європейські інтелектуали. І певні зрушення в цій справі нарешті відбуваються. Своє вагоме слово промовила лауреатка Нобелівської премії, німецька письменниця Герта Мюллер. Одна її фраза — «завдання Заходу — не дозволити Путіну знищити Україну» — може стати тією зерниною, яка зрушить терези європейських суперечок на українську користь.
Згадана фраза нобелівської лауреатки пролунала в інтерв'ю авторитетній німецькій газеті Die Welt. Відповідаючи на запитання журналіста, пані Мюллер продемонструвала себе не лише непересічним «інженером душ», а й досконалим знавцем геополітики, людиною, яка стежить за подіями в гарячих точках світу й передовсім — в Україні. І не просто стежить, а й доволі фахово аналізує, робить переконливі висновки:
«Для Путіна Україна — це частина його минулого, яке він хоче перетворити на майбутнє. Він використовує ту саму тактику, що й під час захоплення Абхазії, Осетії і Придністров'я. З цих обіймів Україні так просто не вирватися. Він хоче зруйнувати Україну, це його мета. Щоденним знущанням, закриттям газового крана, нищенням інфраструктури, вбивством тисяч українців. Це покарання за те, що Україна зважилася подивитися у бік Заходу. Путін покарав Україну за все те, що сталося у Східній Європі після 1989 року».
Мимоволі згадалося ще одне її інтерв'ю, дане у жовтні минулого року часописові Der Spiegel. Воно було присвячене виходу в світ її книжки «Моя батьківщина була яблучним зернятком» (Mein Vaterland war ein Apfelkern). Герта Мюллер тоді зізналася:
«Коли вранці я беру до рук газету, то насамперед читаю статті про Україну. Людина, яка приїхала з Румунії, цілком могла виявитися родом з України. І якби моє життя склалося інакше, я могла б жити там. Дуже навіть імовірно, що я б опинилася в такому разі на Майдані в Києві, щоб брати участь у демонстраціях на захист демократії. Це саморозуміло. І в мене було б таке саме почуття відчаю та розчарування, яке сьогодні відчуває там багато людей. А також відчуття безсилля».
У цьому контексті варто дати коротку біографічну довідку. Герта Мюллер народилася 17 серпня 1953 року в сім'ї швабського фермера в німецькомовному містечку Ніцкідорф у румунській частині історичної області Банат. Батько майбутньої письменниці під час Другої світової війни служив у Waffen SS. 1945 року багато румунських німців були депортовані до радянського Союзу, родина Герти не стала винятком. П'ять років її батько й мати пробули в трудовому таборі на території УРСР. Про це письменниця розповіла в своєму романі «Гойдалка дихання» (Atemschaukel, 2009). Книжка вийшла українською в чудовому перекладі львівської літераторки Наталки Сняданко. Саме за цей роман Мюллер і вшановано Нобелівською премією. «Міста, в яких були трудові табори, називалися Дніпропетровськ, Горлівка, Донецьк, Єнакієве, Кривий Ріг. Там в кожному парку стоїть танк з Другої світової, в центрі кожного міста — Ленін зростом з дзвіницю», — ось коротка цитата з тексту. Названо топоніміку, яка тепер звучить на всіх світових телеканалах.
У тому жовтневому інтерв'ю Герта Мюллер застерігала, що путінська Росія впевнено йде шляхом до тоталітаризму, який ще й має расистський присмак. Відтоді її ставлення до Росії не пом'якшилося, радше навпаки, як засвідчує інтерв'ю в газеті Die Welt. Ось як письменниця відповідає на запитання про пропаґандистську війну Путіна:
«Зухвалість Путіна ображає мою свідомість. Для кремлівської пропаґанди брехня ніколи не буває занадто абсурдною. Поряд з війною в Україні Путін провадить пропаґандистську війну проти Заходу.
Деякі його брехні просто вражають. Чи знав Путін, що гітлерівські солдати з леґіону Condor також вдавали зі себе відпускників, коли їх кораблями доправляли до Іспанії. Вони теж відривали з одностроїв свої шеврони, коли бомбардували Герніку.
Незважаючи на всі мінські домовленості, не думаю, що Путін припинить війну. Йому потрібні Маріуполь і сухопутний коридор до Криму. Після цього він зробить вилазку до Придністров'я. На Україні Путін не зупиниться. Повільне постійне руйнування — це вже для нього вирішена річ, це план, який він взяв до реалізації. Жодні мирні угоди і жодні дипломатичні діалоги не зможуть змінити ситуацію».
Герта Мюллер чи не перша з європейських інтелектуалів заявила, що провадити діалог з Путіним марно. У своєму інтерв'ю вона намагається оцінити адекватність зусиль, яких докладають Німеччина і країни Заходу, щоб покласти край аґресії Москви на Донбасі, самій загрозі. Як зазначає письменниця, бундесканцлерка Анґела Меркель і міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр намагаються протиставити загарбницькій політиці керівництва Росії «дисципліновану дипломатію». Однак, каже вона, така тактика завжди буде сприйматися в Кремлі як «натяк на потурання». Письменниця переконана, що підхід Заходу мусить бути принципово іншим, оскільки «диктатори на кшталт Путіна реагують тільки на силу».
Набагато доречнішим пані Мюллер вважає політику санкцій, які США та ЄУ запровадили проти Москви:
«Тому-то такими важливими є під цей момент санкції — єдиний інструмент, який демонструє рішучість і дистанцію. І в Путіна перед очима завжди має мерехтіти наступний евентуальний рівень санкцій. Але чомусь замість цього постійно звучать слова, що треба якнайскорше повернутися до колишніх відносин з Москвою. І цим все зводиться нанівець».
Герта Мюллер переїхала з Румунії до ФРН щойно 1987 року. Тому вона чудово розуміє суть державної диктатури. Усвідомлює, чого боїться диктатор і як можна з ним боротися. Головним союзником диктатора, на її переконання, є людська байдужість:
«Частково російській пропаґанді вдалося домогтися своїх цілей постійним повторюванням, що Україна — це несправжня держава, українська мова — це ніяка не цивілізована мова… Для багатьох на Заході Україна, попри здобуту незалежність, все ще залишається частиною Росії… Але пригадаймо, що НДР теж колись належала до радянської імперії, а нині багато східних німців вже й забули, яке то щастя вони здобули. Належати до Заходу для них є цілком звичною річчю. Я походжу з Румунії. Там після повалення режиму Чаушеску теж не наступного дня постала демократична правова держава, не відразу країна отримала західні гроші, а люди — паспорти з правом безперешкодно подорожувати Європою».
Розуміючи всі ці моменти, нобелівська лауреатка так формулює основну місію світового співтовариства в конфлікті на сході України: не дати Росії «знищити Україну», перетворити її на свою державу-васала. «Завдання Заходу — протиставити політиці Кремля тісні економічні та політичні зв'язки між Україною і Європейською Унією», — переконана Герта Мюллер.
Хотілося б, щоб ці слова письменниці не пройшли повз вуха інших західних інтелектуалів. Щоб вони нарешті одужали від хвороби індиферентності щодо України й зачарованості Росією.
06.03.2015