Нагадати, який прекрасний і магічний навколишній світ, намагається німецький поет і прозаїк Ян Вагнер у збірці «Блюз кентаврів», що її переклали Петро Рихло, Юрій Андрухович та Марк Бєлорусєц.
Капітельман говорить про місто-травму, яка формується через війну. Таких міст-травм в Україні після 24 лютого насправді дуже багато. У нас своя війна, де кожен знає, хто загарбник, який прийшов нищити, а хто віддає душу і тіло за нашу свободу…
Побачила текст Дмитра Качмара кілька років тому в інстаграмі, сторінку автора детально дослідила, виявилося – одесит. Чітка громадянська позиція читалася у кожному тексті. Я видихнула – наш. Він дав чітко зрозуміти усім – переходжу на українську.
Відколи 2008 року я очолив театр, у нас була чітка патріотична позиція. Я не боявся і мені не було соромно, коли закидали, що ми націоналістичний театр. Зараз це чітко зрозуміло: мистецтво має бути не тільки високим і вічним, а й націоналістичним.
Мова – це кордон, межа поділу, життєво необхідне означення території. Нав'язана колишнім колоніям за багато століть російськомовність несе фікцію спільної культурної та історичної традиції, відтак – географічного співперебування в межах одного метерлінківського простору.
Мовна стихія раптом звільнилася від абсолютно усіх загат і влучає у ворога, як ще один вид озброєння, поряд з «Байрактарами». Але зауважте, що мова не лише нападає на окупантів, вона захищає нас.
Розповіді про війну в Афганістані та різноманітні есесерівські спецоперації готують малого хлопчика і читачів до несправедливостей сучасного життя, нападу росії на Україну, вбивств мирних людей, брехні та, здавалося б, неможливості щось змінити.
«Вілла Анемона» допомагає запустити механізми нарощення панцира та вироблення стійкості до невідомого раніше болю втрат. Масових втрат. Поодинокі випадки смертей, із якими головній героїні роману довелося зіткнутись упродовж кількох місяців, були для неї глобальними.
Ми такі єдні, як ніколи раніше. Ми творимо новітню культуру, новітню націю. Українці масово залишають російськомовний культурний простір: немає більше улюблених російських блогерів, письменників і музикантів, бо вони вороги.
