Чернівці

Ця книжка про те, що на часі, про те, що на часі доти, доки не буде поборене: ніхто не має права когось бити, проте маленька жінка Анна — яскравий приклад того, що ці закони не діють в жорстокій реальності.
Галина Петросаняк збирає під обкладинкою цієї книжки свої враження від подорожей знайомим німецькомовним світом, чи як його ще називають — старою і доброю Європою. Це міста у яких виростали, творили чи помирали відомі люди (чимало з яких походили з України).
Інґеборґ Бахман загострено відчувала світ, і так само репрезентувала його; вона людина непевної (по)воєнної епохи, тож відбиток тієї доби залишився в багатьох її творах: десь прихований між рядками, а десь – винесений на поверхню.
Час перед Першою світовою війною натякав на великі зміни, які мали статися з Австрією, Польщею та Україною. Кожна з них мала вивільнити свій стовбур і попри біль та невміння жити окремо, йти своїм шляхом.
Нагадати, який прекрасний і магічний навколишній світ, намагається німецький поет і прозаїк Ян Вагнер у збірці «Блюз кентаврів», що її переклали Петро Рихло, Юрій Андрухович та Марк Бєлорусєц.
Капітельман говорить про місто-травму, яка формується через війну. Таких міст-травм в Україні після 24 лютого насправді дуже багато. У нас своя війна, де кожен знає, хто загарбник, який прийшов нищити, а хто віддає душу і тіло за нашу свободу…
У Чернівцях презентували книгу «Гра на вибування» есеїста та публіциста Олександра Бойченка, давнього і постійного збручівського колумніста
Побачила текст Дмитра Качмара кілька років тому в інстаграмі, сторінку автора детально дослідила, виявилося – одесит. Чітка громадянська позиція читалася у кожному тексті. Я видихнула – наш. Він дав чітко зрозуміти усім – переходжу на українську.
Відколи 2008 року я очолив театр, у нас була чітка патріотична позиція. Я не боявся і мені не було соромно, коли закидали, що ми націоналістичний театр. Зараз це чітко зрозуміло: мистецтво має бути не тільки високим і вічним, а й націоналістичним.
Мова – це кордон, межа поділу, життєво необхідне означення території. Нав'язана колишнім колоніям за багато століть російськомовність несе фікцію спільної культурної та історичної традиції, відтак – географічного співперебування в межах одного метерлінківського простору.