Штікс Ігор. W : роман / Ігор Штікс ; переклад з хорватської Наталії Хороз. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2023. – 328 с.
Ігор Штікс народився в Сараєві 1977 року. Підлітком застав Боснійську війну, разом із родиною виїхав до Хорватії. За освітою політолог, навчався в Інституті політичних досліджень (Париж, Франція) та в Північно-Західному університеті (Іллінойс, США). Від початку 2000-х рр. жив у різних містах, проте повернувся на Балкани. Письменник цікавиться зв’язком між травматичними подіями новітньої історії та людським фактором. В інтерв’ю для «Words without borders» він зазначає: «Життя моїх персонажів іноді переповнене ситуаціями, які вони не можуть повністю контролювати, або минулим, яке визначає їхнє сьогодення – як у «Стільці Еліяху», але вони також, як і у «W», є співтворцями своїх доль і доль інших людей. Я актуалізую запитання: якою мірою ми можемо ввійти в історію, формувати її плин, і якою ціною?». В українському перекладі обидва згадані твори вийшли друком у видавництві «Книги-ХХІ».
– Хто ми такі, щоб чинити правосуддя?
– Хтось мусить. Ми – жертви історії.
Ігор Штікс, «W»
Кожна революція пришвидшує поступові еволюційні процеси суспільства, призупиняє чи перериває усталений лад, загострює кути. Вихід зі сталості, з позірної зони комфорту призводить до збільшення внутрішньої напруги й інтенсифікації різних змін. У романі під багатозначною, зведеної до однієї літери, назвою «W» в центрі уваги опинились три генерації революціонерів. Автор не обмежує жодну із сюжетних ліній (а їх тут чимало) винятково політичною боротьбою. Твір, що має ознаки детектива і трилера, позначений також глибоким психологізмом, відтворенням мотивації персонажів: кожне слово промовлене невипадково, кожна дія мала причину і матиме наслідок, кожне знайомство заздалегідь передбачене. Автор створює панорамний огляд життів тих, чиєю релігією було служіння ідеям [та] революції. Недотичні, здавалось би, біографії персонажів поступово перетинаються, і перед читачем постає розгалужена схема, у якій будь-яка, навіть найменша, деталь – важлива.
Головний герой (він же оповідач) – Ігор Штікс, alter-ego письменника. Утім, краще не сприймати книжку як мемуари, або як особистий щоденник, бо, попри певну автобіографічність і тотожність деяких поглядів, це лише один із прийомів, що їх автор щедро використовує у творі. В епіцентрі подій паризький інтелектуал лівих політичних поглядів, що повертається в Хорватію через 25 років життя за кордоном. Основною метою його візиту є отримання спадщини від Вальтера Стіклера – консервативного французького філософа, убитого на хорватському острові за нез’ясованих обставин. Їхнє знайомство – випадково-небажане для Ігоря та невипадково-бажане для Вальтера – стає поштовхом для розвитку всієї історії. Не зважаючи на різницю політичних вподобань, Штікс – дзеркальне відображення Стіклера: їхнє дитинство минуло в Сараєві, проте невеликий хорватський острів, на якому розвиваються події, є однаково «рідним» для двох – так само, як і хорватська мова, на початку твору головний герой називає її старою (чит. зі старого життя); обидва герої досягли помітних успіхів у Франції, проте так і не змогли знайти, або ж повернути відчуття дому. «Бачте, я тут теж чужий, хоча й трохи менше, ніж ви, через кількість років, які я провів у цій країні. Більше половини століття!», – каже Вальтер при знайомстві.
Філософ, на якого вже було здійснено кілька замахів, хоче розповісти молодшому колезі (з якоїсь причини – винятково йому) свою історію. Спершу все виглядає досить вимушено: Ігор не розуміє, чому Вальтер вирішив увірватися в його життя, відмовляється від цього спілкування, уникає раптових зустрічей у кав’ярнях, абстрагується, – але, зрештою, здається і [не] з власної волі бере на себе обов’язок «літописця».
Стіклер, який багато років прожив у Парижі, незабаром переїжджає на острів (тут для кращого розуміння я мушу зацитувати оповідача): «У мене на колінах лежав рукопис роману «W» – кілька розділів, записи і фрагменти, написані за розповідями Вальтера Стіклера. Нещодавно його знайшли мертвим, зі зрешеченим тілом, у водах піді мною. Я не очікував, що мене запросять на Острів. Не сподівався на повернення.
(…) Вальтер жив усамітнено, один серед Острова. Придбання будинку в Далмації наприкінці дев’яностих було не вибриком підстаркуватого чоловіка з Заходу, спраглого жаркого та дешевого сонця. Ні. Я знав – можливо, єдиний, - чому він обрав саме цей Острів», – пише головний герой на початку книги.
У Хорватії Ігор Штікс знайомиться з активісткою Тессою Саймон, яка також виявляється спадкоємицею. Звідси починається розвиток ще однієї сюжетної лінії. За заповітом, їм двом доведеться певний час пожити у Вальтеровому будинку. Тесса ненавидить Стіклера, бо той причетний до загибелі Володимира – найвпливовішого лівого бойовика, терористичний почерк якого впродовж багатьох десятиліть продовжує надихати молодші покоління революціонерів. Він помер при спробі вбити давнього опонента – цим опонентом і є ВАЛЬТЕР СТІКЛЕР.
Втрату наставника Тесса не може пробачити навіть померлому Вальтеру. Фактично, жертві першого в житті Володимира невдалого нападу. Логічним було б запитання: навіщо Стіклер оформлює заповіт і на цю дівчину? Автор дає аргументовану відповідь, тож на цьому я поки зупинюсь.
Спадщина філософа не передбачала фінансових вигод: причина перебування персонажів на острові – обмін знаннями. Ігор має розповісти Тессі все, що він знає, Тесса – доповнити цю мозаїку.
Так ми дізнаємося про лінію Вальтера й Володимира. Поєднання першої літери цих імен дало назву роману (V+V = «W»). На тлі повоєнних реалій, а згодом – у вирі революційних подій, письменник відтворює історію їхнього народження, зростання, знайомства, дружби, віддалення та ворожнечі.
Вальтерова поява на світ – дивна й заплутана. Він ніколи не знав біологічних батьків; немовлям, у буремному 1945 році, його знайшов і врятував капітан Вальтер Стіклер під час операції звільнення країни. Він привіз хлопчика до Збірного центру для бездоглядних дітей і сиріт, немовля вирішили назвати іменем рятівника. Саме тому в романі фігурують двоє Стіклерів.
Здається, один із ключів до розуміння Штіксового «W» вміщено в епіграфі фінального розділу. Це слова Жоржа Перека з його автобіографічного роману «W, або Спогад дитинства»: «…якась інша історія, Велика історія, історія з великої літери «І», наче сокира, уже відповіла замість мене: війною, таборами». У романі Перека також є фраза: «У мене немає дитячих спогадів». У 70-ті роки для покоління дітей, що залишились сиротами під час Другої світової війни, постала надважлива проблема – уявити те, через що пройшли їхні батьки. Паралельно автор описує життя на вигаданому острові W, у цій алегорії «зашифровано» німецькі концтабори.
Острів, позначений літерою «W», є одним із художніх образів і в романі Ігоря Штікса. Від початку розгортання подій він не асоціюється з концтабором – це радше переосмислений герметичний простір, в межах якого відбувається актуалізація пам’яті та спогадів, а втім, тема Другої світової війни в біографіях персонажів також присутня. Очевидно, Штікс грається з читачем, спрямовує на шлях пошуку міжрядкових сенсів. Інакше навіщо письменник зацитував Перека і чому обрав для книжки саме таку назву? Імена головних героїв могли б починатись на будь-яку літеру абетки. Щоб досконало зрозуміти закодоване, потрібно перебувати в такому ж політичному, мовному та культурному середовищі, що й автор.
«W» можна сприймати на різних рівнях: від гостросюжетного динамічного детективу до багатошарового політичного трилера.
І навіть більше.
Досі я описувала роман в межах його анотації, але насамкінець дозволю собі невеличкий спойлер:
представники найстаршого і наймолодшого покоління західних революціонерів ХХ століття таки познайомляться.
Події твору, що має кілька кульмінацій, зійдуться в одній площині.
10.05.2023