Україна та Румунія домовилися про запуск з початку 2019 року поїзда між румунським містом Сучава та Чернівцями, а також про розширення можливостей для автомобільних перевезень.   Про це повідомляє прес-служба Міністерства інфраструктури України, підсумовуючи переговори між заступником міністра з питань європейської інтеграції Віктором Довганем та державним секретарем Міністерства транспорту Румунії Марією Магдаленою Грігоре.  

Окрім інших, тема війни у романі Лео Перуца «Уночі під кам’яним мостом» також окреслена і під таким кутом зору сприймається у наших реаліях. Прикметно, що перекладачка роману Галина Петросаняк додає присвяту загиблому під Бахмутом колезі.

Чимало віршів, написаних ще з 2014 року, умовно кажучи, про війну, хоча без репортажної фіксації війни. Усе, що сьогодні пишеться, — воно так чи інакше про війну. Навіть, якщо ти пишеш про любов, то це любов у час війни.

40 інтерв’ю і фото: акцентування на речах, які жінки встигли прихопити з собою чи знайти в дорозі, виявилося ресурсним, бо стало своєрідною амортизацією травматичних досвідів, а з іншого боку – дозволило зчитати те, що не дається ні ословленню, ні перекладу.

Спершу намагалися штучно підвищити рівень народжуваності в Третьому Райху, а вже під час Другої світової війни почалися викрадення світловолосих блакитнооких дітей зі Східної Європи, зокрема в Україні було викрадено до 100 000 дітей.

Роман про марні спроби зауважити реальність можна читати як спробу рефлексії про заблукане в часі (пост)радянське покоління – хворобливе й неприкаяне: люди в «холоді відчаю» існують, але не живуть, бо для життя треба зауважити себе, зустрітися з Іншим.

Цікаво дивитись на нашу країну очима «іншої», бо ж ані письменниця, ані її головна героїня не є «чужою», єдине що – виросла, сформувалася в іншому, «західноєвропейському» середовищі, на перетині кількох культур; саме це, думаю, робить її (п)огляд неупередженим. 

Ця повість написана про і для підлітків, вона покликана відвертати дітлашню від саморуйнування і вчинків, які часто не можна виправити. Попри те, що Ярослав Карпець підіймає складну і контраверсійну для українського суспільства тему, він робить це напрочуд… безтурботно і легко.

Надзвичайно широка географія невеликої за обсягом збірки есеїв «Наш сусід Альберт Гофман», лаконічні описи, багато цитат із творів, листів, щоденників, спогадів сучасників: у центрі уваги Галини Петросаняк – кінець ХІХ, усе ХХ і частина ХХІ століття.

В епіцентрі подій роману – паризький інтелектуал лівих поглядів, який повертається до Хорватії по 25 роках життя за кордоном, щоб отримати спадщину від Вальтера Стіклера – консервативного французького філософа, убитого на хорватському острові за нез’ясованих обставин.