Про наших близьких і далеких сусідів у новій збірці есеїв Галини Петросаняк
Нова збірка есеїв Галини Петросаняк зʼявилась у "Видавництві 21" наприкінці минулого року, але пройшла наче повз читачів. Інформаційний простір не стрясали гучні презентації, її не було в рекомендаціях блогерів чи списках на відомі премії. Але чому цей конденсат краси, спостережливості й знань залишився непоміченим?
Україна — дім євреїв
Мушу зазначити, що моє знайомство з Галиною Петросаняк почалося з її перекладів, тоді я зрозуміла, що це людина, яка має справу з німецькою мовою, а отже — з німецькомовним світом. Історично склалося так, що єврейський світ тісно переплетений з німецькістю, більшість українських євреїв, які покидали нашу країну (яку часто не вважали домом), були німецькомовними. Згадаймо хоча б класика післявоєнної лірики Пауля Целана. Про нього, до речі, теж йдеться у книжці.
Найбільш захоплива біографія, як на мене, у Едварда Бернайса. Він був тісно повʼязаний з сімʼєю Фройда, а сімʼя Фройда і самого Бернайса — з Україною. Звідси і припущення, що всі відомі люди так чи сяк мають українське коріння або історичну належність до нашого регіону. Але чи всіх відомих людей хочеться приписувати до своїх лав?
У випадку Бернайса це спірне питання, адже він був батьком сучасної реклами у її найгірший конотації. Це був маніпулятор та ідеолог, людина, яка вправно ляльководила масами у середині минулого століття. Він задля реклами цигарок переконав жінок, що куріння — це про фемінізм. А коли йому замовили рекламу бекону, то він підкупив лікарів, щоб ті доводили, як корисно їсти бекон на сніданок. Отакий він, батько сучасної реклами, виходець з Тернопільщини…
Ми справді любимо пригадувати українські сторінки у життях відомих людей, але чи завжди ці сторінки хочуть згадувати вони самі? Коли ми говоримо про вже згадуваного Пауля Целана, то починаємо вагатися. А Галина Петросаняк у німецькому селі Тодтнауберґ розуміє, що топоси, навіть найважливіші — це не завжди про хороше. Іноді це про найважливіший біль.
Приблизно таким для Целана стало село Тодтнауберґ, куди приїхав молодий єврейський поет до одного з мовчазних толерантів нацизму Мартіна Гайдеґґера у його маленький гостьовий будиночок. Між жертвою і катом (цілком метафізично) відбулося протистояння, проте жоден не дозволив іншому перемогти. Тодтнауберг для Целана залишився осередком ворожості і приниження під зіркою Давида. А Україна, яку він рідко згадує у своїх поезіях — рана, що кровоточить: “Чи знає ще хвиля Південного Бугу, яку тобі, мамо, чинили наругу?”. Мені стає соромно за Буг, за людство і за себе особисто у подібні моменти.
Подорожую, отже існую
Галина Петросаняк збирає під обкладинкою цієї книжки свої враження від подорожей знайомим німецькомовним світом, чи як його ще називають — старою і доброю Європою. Це міста у яких виростали, творили чи помирали відомі німецькомовні люди (чимало з яких має українське походження). А також тут є розповіді про поїздки у Сакартвело — це Грузія, але більш толерантно. Це чудові і пряні Балкани: Софія, Скопʼє і прилеглі містечка та села.
Галина Петросаняк, авторка книжки "Наш сусід Альберт Гофман". Фото: Д. Петрина.
Письменниця описує подорожі смачно і колоритно — саме так, як подорожі треба описувати. Щоб читач захотів взяти рюкзак, кинути в нього ще недочитану книжку і відправитись в мандри тим маршрутом, який проклала йому авторка.
Але, окрім смачних замальовок туристичного життя, тут є складні і детальні розповіді про історичні події, ці есеї — інтертексти, нашпиговані сенсами і алюзіями. Наприклад, у Сакартвело Галина Петросаняк не може не згадати Золоте руно, бо саме тут його шукали.
А в швейцарському селі Рарон оповідає історію найвідомішого його мешканця. Точніше вже не зовсім мешканця, проте точно найвідомішого — поет Рільке знайшов свій прихисток на маленькому сільському кладовищі, поміж трояндами.
Хто такий Альберт Гофман?
Альберт Гофман — це відомий швейцарець, у якого поки не знайшли українського коріння, проте знайшли дещо інше… LSD – відомий багатьом як наркотик Америки. Насправді його винайшов швейцарець у своїй лабораторії, потім випадково спробував, а потім пробував вже не випадково, бо зрозумів, що диво-речовина дає йому багато сил і радості.
Отой згорблений чоловік з обкладинки — це Гофман, який повертається щасливим з лабораторії. Згодом його велике дитя назвуть небезпечним і заборонять його у більшості країнах, а батько-Альберт писатиме листи Джобсу, щоб той допоміг повернути втрачену золоту дитину.
Його прізвище співзвучне з відомим романтиком Ернестом Теодором Амадеєм Гофманом — відомим фантастом чи подекуди сюрреалістом. А який може бути сюр без допомоги ззовні? Чи може згори?
Альберт Гофман наш сусід-європеєць, такий самий європеєць, як і ми. Але він точно не українець. Зрештою, не привласнюймо собі всіх без розбору, іноді це шкідливо для нас самих.
А книжка Галини Петросаняк — це чудовий приклад інтелектуальної і не нудної есеїстики.
28.04.2023