Олександр БОЙЧЕНКО

або ДОБРІ НАМІРИ Й ЕМПІРІОКРИТИЦИЗМ    
20.11.17 | |
  Придумав, як бачите, слово. Здається, непогане. А принаймні зрозуміле. Давньогрецькі міфи, либонь, усі в дитинстві так чи сяк засвоїли, то й Прокруста мали би пам’ятати. Страшний був, дослівно кажучи, маніпулятор: хапав на дорозі, кого стрів, і вкладав на своє сумнозвісне ложе. Після чого заходився маніпулювати: коротших розтягував, а довшим обрубував ноги. Тобто поки решта греків, обзиваючи іноземців варварами, займалася переважно іншуванням, Прокруст – навпаки – робив інших однаковими.
06.11.17 | |
  Про всяк інтерпретаційний випадок відразу скажу, що однозначної відповіді у мене немає. Зрештою, як завжди. Власне тому й пишу, що сумніваюся. Бо який сенс писати, коли і так все ясно?  
09.10.17 | |
​   — І як тобі перекладалися аушвіцькі оповідання Боровського? — питає Міколай Ґринберґ, психолог, фотограф, а віднедавна й автор кількох приголомшливих книжок.  
21.08.17 | |
​   Тема, звичайно, бездонна, але я зараз маю намір її для себе закрити. Тобто не тему української мови в Україні, а тему українізації України. Згоден, звучить дурнувато: «українізація України». Але тут уже нічого не вдієш: які реалії, таке й звучання.  
19.06.17 | |