Якщо ми серйозно плануємо зберегти Одесу в складі України, значно актуальнішим є завдання визволити «жемчужину у моря» від ідеологічного впливу численних підрахуїв та їхніх рептильних засобів масової дезінформації

«Если бы референдум проводили сегодня, мы бы за присоединение к России не проголосовали.» А іронія долі в тому, що після того референдуму цих ідіотів інфантильних в жодному з імовірних майбутніх ніхто ні про що питати не збирається

Ми також маємо шанси вижити, якщо зуміємо ці окуповані території по-справжньому реінтеґрувати. Точніше, не реінтеґрувати, а інтеґрувати, бо інтеґрованими вони ще в нашій історії ніколи не були

...чи вони врешті-решт наважаться стати світовими лідерами без лапок: «Гаразд, психопат Путін заявляє, що здатен знищити світ. Але чого вартий світ, який не здатен знищити психопата Путіна?»

Але добре вже не буде. Буде тільки гірше. Аж котрогось дня вся література й справді перетвориться у сприйнятті мільярдів самовпевнених ідіотів на сповнену шуму і люті оповідку, яка не означає нічого

 

 

або НЕ ХОЧУ – ДАЙТЕ, ПУСТІТЬ – ТРИМАЙТЕ    

  Добре часом буває послухати жінку. Головне, щоб не зачасто, бо ще узалежниться. А так, коли-не-коли, перед Новим Роком – можна. У мене над письмовим столом примоцована така спеціальна шафка з поличками. І з дверцятами, само собою. Я туди віддавна запихаю всілякі артефакти, які не ясно куди ще запхати. Якщо ті дверцята добре підперти, то воно не дуже звідти й вивалюється. І тут чую, жінка з кухні гукає: