Безпрецедентний за числом учасників антитерористичний марш пройшов недільного вечора центром Парижа. Близько мільйона людей вшановували пам'ять працівників журналу Charlie Hebdo, що загинули внаслідок збройного нападу на редакцію. Тим часом французькі та міжнародні експерти розмірковують над версіями теракту й намагаються зрозуміти, хто був його лялькарем.    

Москва вирішила заднім числом леґалізувати (принаймні на внутрішньополітичному рівні) свою аґресивну зовнішню політику, а заразом і виправдати свою експансивність у майбутньому. Саме для цього було ухвалено нову воєнну доктрину Росії, яку минулого тижня підписав президент Володимир Путін.    

Російську господарку минулого тижня залихоманило на повну силу. Спадали в ціні акції провідних компаній, до небес підскакували курси долара і євро, обвалювалися головні біржеві індекси. Це спричинило переляк не лише в російському суспільстві. На Заході теж не бракує людей, котрі щиро бояться нищівної російської кризи, яка зробить кремлівських очільників ще непередбачуванішими.    

Світовий Банк ще тиждень тому допускав можливість стагнації у Росії наступного року, прогнозуючи 0–0,3% економічного зростання. Нині він вже подає набагато песимістичніший прогноз: стагнації не буде, однозначно росіянам треба чекати рецесії.    

Останні кілька днів Туреччина перебувала у фокусі світових телеканалів. Сюди одна за одною прибули дві впливові особи. Одна, щоправда, впливова зі знаком «плюс», інша — зі знаком «мінус». Обидві вони створили чимало приводів для новин, і то непростих, знакових, першошпальтових. Йдеться про апостольський візит Папи Римського Франціска і державний візит президента Росії Путіна.    

По-європейськи налаштованим молдованам вдалося здобути надзвичайно важливу й нівроку складну перемогу. За попередніми результатами підрахунку бюлетенів недільних парламентських виборів, партії, які декларують курс на зближення з Європейською Унією, мають усі шанси сформувати наступний уряд.    

28 листопада російські телеканали назвали «чорною п'ятницею», хоч світла частина доби щойно починалась. Але феєричні падіння на російських фондовому і валютному ринках вже встигли відбутися. Падіння було запрограмованим давно. А от «феєричність» вийшла прямим наслідком події, що сталася день перед тим, — 166-ї зустрічі ОПЕК.    

Попри протести Грузії, президент Росії Володимир Путін і голова Абхазії Рауль Хаджимба таки уклали договір про союзництво і стратегічне партнерство між РФ та Абхазією. Документом не просто заповідають «поглиблену співпрацю», ним передбачено провадження Москвою й Сухумі узгодженої зовнішньої політики, створення єдиного соціально-економічного простору, а головне — спільного простору оборони та безпеки, у тім і об'єднаного військового угруповання.  

Російським туристам вже не раді не лише у Європі. Навіть такий, здавалося б, толерантний до всіх націй і держав нафтово-туристичний рай, як Катар, теж останнім часом намагається відгородитися від росіян. Деякі експерти добачають у цьому політичне підґрунтя.    

Західні аналітики-путінологи прогнозують, що наступного «сюрпризу» від Росії треба чекати на Балканах. Саме туди російський президент Володимир Путін починає переносити фокус уваги, передчуваючи крах своєї політики в Україні, Молдові та Грузії.     Путінологія — не якийсь пейоративний термін, і вже навіть не якийсь супернеологізмом. Це термін, що означає тлумачення намірів Москви, який прийшов на зміну кремлінологіі.