Путін готує балканський прорив

Західні аналітики-путінологи прогнозують, що наступного «сюрпризу» від Росії треба чекати на Балканах. Саме туди російський президент Володимир Путін починає переносити фокус уваги, передчуваючи крах своєї політики в Україні, Молдові та Грузії.

Путінологія — не якийсь пейоративний термін, і вже навіть не якийсь супернеологізмом. Це термін, що означає тлумачення намірів Москви, який прийшов на зміну кремлінологіі.

На превеликий жаль, путінологія (попри 15 років перебування об'єкта її вивчення при владі) досі не може похвалитися точністю своїх пророцтв. Наприклад, канцлер Німеччини Анґела Меркель ані попри свої часті розмови з Путіним (від початку «української кризи» Меркель вже 35 разів розмовляла з Путіним телефонічно), ані попри те, що отримує постійні консультації від німецьких путінологів, поняття не має, як далеко готовий зайти шеф Кремля в своєму протистоянні із Заходом.

Деякі психотерапевти стверджують, що Путін й сам цього знає, вони не відкидають можливості, що він ще й сам себе побоюється. Хоча інші послідовники Фройдового вчення стверджують, що все якраз навпаки: Путін занадто добре знає і себе, і те, чого хоче, і те, що йому треба зробити, щоб цього досягти.

Кремлівські стратеги завжди були майстрами відтяжних точкових ударів. Зрештою, маємо цілком свіжі приклади, як на тлі російської інвазії в Україну зненацька спалахують гарячі точки в інших країнах світу, передовсім у тих, що не могли не привернути уваги Сполучених Штатів та Європейської Унії: Сектор Ґаза, Сирія, Ірак тощо. Де сподіватися наступної провокації?

Минулої середи Рада Безпеки ООН мала залагодити досить рутинну справу: продовжити місію EUFOR в Боснії і Герцеговині. Цю місію пролонґують щороку, й досі щодо неї не виникало якихось заперечень ні від західних держав, ні від Китаю чи Росії.

Утім цього разу російський постійний представник при ООН, «леґендарний» Віталій Чуркін, вперся, висловив свій протест. З його слів, ситуація в Боснії і Герцеговині стабільна, тому, мовляв, нема чого там робити західним зайдам. «Вважаємо важливим, щоб процес формування в країні нових органів влади проходив без зовнішнього втручання», — заявив Чуркін. Окрім того, він висловив побоювання, що місія EUFOR в Боснії і Герцеговині сприяє втягуванню країни в НАТО і Європейську Унію. Цікаво, що якраз зі Сараєва не пролунало жодної ноти невдоволення місією, навпаки, боснійці й надалі очікують зовнішньої допомоги.

Після цього демаршу Кремля на РБ ООН стало зрозумілим, що реґіон Західних Балкан потрапив у «кремлівське опрацювання». Уперше про російську загрозу на Балканах заявив депутат Європейського парламенту Ельмар Брок. «Це частина стратегії Росії з політичного, але передусім економічного, проникнення в ці (балканські. — Z) країни», — зазначив політик у коментарі для німецького часопису Spiegel.

Зрозуміло, що інтерес Росії на Балканах не залишився без уваги західних спецслужб. Німецький уряд останнім часом пильно спостерігає за активними діями Кремля в Сербії. В аналітичній записці МЗС Німеччини з назвою «Вплив Росії в Сербії», яка потрапила до рук німецьких журналістів, зокрема висловлено застереження, що Володимир Путін має намір перешкодити дальшому зближенню країн цього реґіону з ЄУ та їхньому подальшому прийняттю до лав Унії. «Росія відводить західній частині Балкан стратегічно важливу роль», — йдеться в записці.

У цьому документі, що має гриф «таємно», описано спроби Москви міцно прив'язати до себе Белград. Це відбувається не тільки за допомогою тісної військової співпраці та російського постачання газу. Москва використовує «публічну дипломатію з очевидною панславістською риторикою».

Росія, як відомо, ще й досі тішиться популярністю серед великої частини сербів, зокрема й завдяки антизахідній позиції Москви в питанні Косовської автономії. «Метою Путіна є утримання балканських країни під таким потужним тиском, щоб вони або відмовилися від вступу до ЄУ, або "продавлювали" в рамках ЄС проросійські рішення», — каже депутат Європарламенту Брок.

За версією експертів, російський лідер користає з того, що балканські країни перебувають у політичній та економічній залежності від Москви. Про це, зокрема, пише німецька газета Rheinische Post у статті «Аґресивна західна політика Путіна» (Putins aggressive Westpolitik). У ній згадується виступ російського президента місяць тому на міжнародному форумі «Валдай» у Сочі. Там кремлівський шеф звинуватив США в «однобічному диктаті» щодо інших країн і заявив, що Росія буде всіма силами виступати проти такої позиції.

Те саме стосується також до Боснії і Герцеговини, що сусідить із Сербією. «Складається враження, що Росія намагається через Республіку Сербську (автономія боснійських сербів на території Боснії і Герцеговини. — Z) вплинути на всю Боснію і Герцеговину», — каже міністр сільського господарства ФРН Крістіан Шмідт, який нещодавно побував у Сараєво за завданням федеральної канцлерки Анґели Меркель. «Це сильно заважає просуванню сусідньої Сербії шляхом до ЄУ», — нарікає він.

Новий конфлікт за участю Росії на Балканах передрікає і заступник голови фракції ХДС/ХСС у Бундестазі Андреас Шокенгоф, який до січня 2014 обіймав посаду уповноваженого з німецько-російської співпраці в уряді ФРН. В інтерв'ю німецькій пресі він попередив: «ЄУ треба побоюватися, що Росія використовуватиме постачання енергоносіїв до Сербії як інструмент для шантажу».

Про правильність цієї оцінки свідчить і звіт російського уряду з назвою «Російська стратегія м'якої сили на Балканах». У документі, зокрема, зазначається: «У цьому реґіоні, традиційно пов'язаному з Росією, ми не можемо задовольнятися лише інвестиціями в підприємства. Ми повинні вкладати гроші в інфраструктуру і виділяти кошти людям, які розглядають Росію як альтернативну силу в світі».

Тим часом компанія «Російські залізниці», на чолі якої стоїть добрий друг Путіна Володимир Якунін, вклала 750 мільйонів євро в модернізацію 350-кілометрового відтинку залізниці в Сербії. Нафтовий концерн «Лукойл» володіє вже 79,5% сербської мережі АЗС Beopetrol, а концерну «Газпром» належить левова частка найбільшої газової компанії Сербії. «Російські інвестиції знову подарували реґіону перспективи, які раніше були зруйновані бомбардуваннями НАТО в 1999 році», — йдеться в документі.

Росія діє на Балканах вельми успішно. Так, через візит Путіна до Сербії навіть перенесли на чотири дні святкування з приводу 70-річчя визволення Белграда від нацистів, а також відбувся перший за 30 років військовий парад. Крім того, сербський президент Томіслав Ніколіч вручив Путіну найвищу нагороду своєї країни.

Анґела Меркель у своїй нещодавній промові в Сіднеї теж згадувала Балкани у зв'язку з імперськими амбіціями Росії. Виступаючи в Інституті міжнародної політики Lowy, Меркель закликала не тільки звернути увагу на поведінку Москви в Україні, а й оцінити її дії проти Молдови та Грузії, а також порадила «придивитися» до Сербії і Західних Балкан. Канцлер вважає, що в зовнішній політиці Путін «відмовляється від вреґулювання конфліктів на основі взаємної поваги демократичними і конституційними засобами, а робить ставку на право сильного, не звертаючи уваги на верховенство закону».