Російську господарку минулого тижня залихоманило на повну силу. Спадали в ціні акції провідних компаній, до небес підскакували курси долара і євро, обвалювалися головні біржеві індекси. Це спричинило переляк не лише в російському суспільстві. На Заході теж не бракує людей, котрі щиро бояться нищівної російської кризи, яка зробить кремлівських очільників ще непередбачуванішими.
Деякі провідні політики Європейської Унії поважно заговорили про можливість згортання антиросійських санкцій, аби російська економіка не луснула, мов бульбашка, і не обтраскала всіх довкола. Зокрема, міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр, який ніколи не був ентузіастом політики нагайки для Москви, попередив про наслідки санкцій ЄУ щодо Росії. В інтерв'ю тижневику Spiegel він застеріг людей, котрі тішаться з російських негараздів: «Хто хоче поставити Росію в економічному плані на коліна, той серйозно помиляється, якщо думає, що це приведе до більшої безпеки Європи».
Штайнмаєр також висловився проти подальшого посилення санкцій. Росія, сказав він, платить зараз за втрату довіри у зв'язку з українською кризою. Драматичний обвал курсу рубля і падіння цін на енергоносії ведуть Росію до неминучої глибокої економічної та фінансової кризи. На думку німецького міністра, це, своєю чергою, відчутно вплине на внутрішньополітичну ситуацію в Росії. «Не в наших інтересах, якщо це повністю вийде з-під контролю», — вважає Штайнмаєр.
Хоча поки що кваліфікована більшість керманичів Європейської Унії вважає санкційну політику правильною і не бажає від неї відступатися. Що більше, бачивши дієвий ефект застосовуваної тактики, готова радше посилити штрафні заходи, а не послабити.
Але чи справді ситуація в Росії така прикра, що може призвести до фатального розвалу господарки? Спробуємо підрахувати.
Нині головна й найдошкульніша проблема російської економіки — гострий дефіцит твердої валюти. Так вийшло, що всі найважливіші потоки надходження в країну доларів і євро практично одночасно зміліли.
Головне причина цього — стрімке падіння цін на нафту. Але не тільки. Антибанківські санкції, нездалий інвестиційний клімат поступово, але впевнено зменшували рух капіталу всередину країни й паралельно сприяли його виведенню за кордон.
Обвальне падіння курсу рубля в середині грудня демонструє зовсім не «ігри спекулянтів», як стверджував російський президент Володимир Путін, а те, що на фінансовому ринку побоюються валютного голоду в Росії за такої ситуації. І виходячи з офіційних статистичних даних на сайті Центрального банку Російської Федерації, ті побоювання аж ніяк не є безпідставними.
Проблема санкцій для Росії — вторинна. Пріоритетною є проблема зовнішньому боргу. За останні десять років зобов'язання держави, державних і приватних компаній виросли, за даними сайту Центробанку, в 3,5 рази: з 193 мільярдів доларів США станом на 1 жовтня 2004 року до приблизно 678 мільярдів станом на 1 жовтня 2014.
Попри астрономічність такого числа, воно на мало б бути фатальним для такої потужної економіки, як російська. Але лише доти, доки вона, по-перше, справді була «потужною», по-друге, мала доступ до західних кредитних коштів для поточного рефінансування зобов'язань. По-третє, проблему мультиплікує мізерний курс рубля, який актуально має Росія.
На відміну від України Росія вже давно має свій головний фінансовий документ. Федеральний бюджет РФ на 2015 рік Державна Дума ухвалила ще в листопаді, а 1 грудня Путін поставив під ним свій підпис.
Здавалося б, усе чудово. Було б… Якби не маса натяжок у засадничих даних. Так, у бюджеті прогнозований обсяг валового внутрішнього продукту визначено розміром 77,498 трильйонів рублів. Сума — взагалі фантастична. Але спробуємо підрахувати. За курсу приблизно 40 рублів за долар, який був ще 1 жовтня, згадані 678 мільярдів доларів боргу дорівнювали б 27 120 мільярдам рублів, а це 35 відсотків від ВВП. За курсу 60 рублів за долар борг зростає до 52,5 відсотка, а якщо долар знову стрибне до 70 рублів, то йтиметься вже про 61 відсоток ВВП.
Найсмішніше, що якраз державний борг Росії невеликий: на 1 листопада 2014 він становив, за даними Міністерства фінансів Росії, лише 53,7 мільярда доларів, тобто 8% від загального боргу. Все решта — це борги державних компаній, за які Кремль усе ж мусить відповідати.
Оскільки дефіцит доларів загострюється з неймовірною швидкістю, то державі доведеться залучати резерви Центробанку. А вже за минулий рік резерви ЦБ РФ знизилися на 100 мільярдів: з 515,590 млрд. доларів станом на перше грудня 2013 року до 418,880 млрд. доларів станом на 1 грудня 2014 року.
І тут виникає зачароване коло. Центробанк витягає свої резерви для обслуговування зовнішнього боргу. Це, своєю чергою, підіймає курс твердих валют у Росії. ЦБ, аби втримати курс рубля, починає валютну інтервенцію і в такий спосіб посилює дефіцит валют, а отже, і їхній попит, а значить і їхній курс. Etc, etc, etc.
Та й валютні резерви Центробанку не безмежні. Згідно з офіційно оприлюдненими цифрами, на 1 грудня 2014 вони становили 361 409 мільйонів доларів. Здавалося б, немало, проте ця цифра не цілком узгоджується з дійсністю. Річ у тому, що близько 170 мільярдів доларів з тих запасів припадають на хвалені Кремлем фонди: Резервний фонд і Фонд національного добробуту. Тобто ці гроші великою мірою вже вкладені в різні проекти, зокрема інфраструктурні (цілком можливо, що в той самий Крим), тобто вони вже не є ліквідними.
Що Москва має виплатити своїм кредиторам найближчим часом? Згідно з оприлюдненим Центробанком графіком погашення зовнішнього боргу, від січня до червня 2015 року належить викласти понад 55 мільярдів доларів. І то майже половину цієї суми — ще в лютому–березні. Ще понад $ 46 мільярдів треба погасити від липня до грудня. У першому півріччі 2016 року від Росії чекають ще понад 37 мільярдів доларів. Тож за наступні півтора року Москва мусила б розпрощатися зі 139 мільярдами доларів.
Це йшлося про тіло кредиту, але не треба забувати і про відсотки, бо вони теж чималі. Так, у першій половині 2015 року відсотки наклацають 12,5 мільярда доларів, у другій половині — ще 11 мільярдів, від січня до червня 2016 року — понад 10 мільярдів. Тобто загалом — майже 34 мільярди доларів. Отже, протягом найближчих півтора року російські боржники потребуватимуть для обслуговування своїх зобов'язань 173 мільярди доларів.
От на тлі цієї цифри валютні запаси, що дорівнюють 361 млрд. (мінус 170 млрд. фондівських), вже аж ніяк не вражають, тим більше якщо згадати про суми, які Центробанку доводиться щоденно витрачати на валютні інтервенції. Тому Штайнмаєр зовсім не марно потерпає за російську господарку: ще трохи — і вона справді розсипеться на друзки.
23.12.2014