Безпрецедентний за числом учасників антитерористичний марш пройшов недільного вечора центром Парижа. Близько мільйона людей вшановували пам'ять працівників журналу Charlie Hebdo, що загинули внаслідок збройного нападу на редакцію. Тим часом французькі та міжнародні експерти розмірковують над версіями теракту й намагаються зрозуміти, хто був його лялькарем.
Поки що наймейнстрімнішим сценарієм вважається помста «Аль-Каїди» журналові за опубліковані в ньому карикатури, які ображають почуття правовірних мусульман. Адже, як не крути, виконавці атенату в Парижі — брати Саїд і Шериф Куаші — були безпосередньо пов'язані з найнебезпечнішим — єменським — відділенням терористичної мережі.
Газета The New York Times, покликаючись на представника адміністрації США, повідомила, що 2011 року Саїд кілька місяців пробув у Ємені. Там він пройшов вишкіл у тренувальному таборі місцевого крила «Аль-Каїди». Цю інформацію згодом підтвердили відразу кілька інших видань з покликами на свої джерела.
Нагадаємо, що саме на рахунку єменської «Аль-Каїди» — підрив американського ескадреного есмінця USS Cole в порту Адена у жовтні 2000 року. Вісім років по тому терористи атакували посольство США в столиці Ємену Сані, було вбито 16 осіб. І ще маса дрібніших терактів.
Ємен — одна з найбідніших арабських країн. Майже 40 відсотків з 23 мільйонів мешканців Ємену живуть навіть не за межею бідності, вони реально недоїдають. Єменці страждають через нестачу питної води. Найзнедоленішими залишаються південні області країни, і саме там терористична мережа рекрутує своїх бойовиків.
Правоохоронні органи та служба безпека Ємену є надто слабкими, як і в будь-якій бідній і наскрізь корумпованій державі. Зрештою, влада країни так досі й не змогла оговтатися від заворушень 2011–2012 років, які призвели до відставки багаторічного президента Алі Абдалли Салеха.
Тому в гірських районах Ємену «Аль-Каїда» почувається як удома. Там розташовані численні бази бойовиків і їхні навчальні табори. Саме там і побував на військово-терористичному вишколі Саїд Куаші.
На користь єменсько-аль-каїдівської версії грає й останнє інтерв'ю Шерифа Куаші, яке він дав телефонічно французькому телеканалу BFM TV перед своєю загибеллю. Шериф заявив, що він діяв за дорученням та за фінансової підтримки єменської філії терористичної мережі «Аль-Каїда», яку створив імам Анвар аль-Ауакі.
Фактом зостається й те, що ім'я і фото одного з убитих карикатуристів Charlie Hebdo — Стефана Шарбонье — було в списку ворогів ісламу, опублікованому на сайті джихадистського інтернет-журналу Inspire в березні 2013 року. А це видання, як переконані експерти, фінансують спонсори «Аль-Каїди». Саме Шарбонье малював образливі карикатури на пророка Магомета, за що й отримав вирок смерті. Тож ніби все зрозуміло зі замовниками й мотивами. Але…
Відомий герой книжок Жоржа Сіменона комісар Меґре вчив ніколи не хапатися за найочевиднішу версію злочину, оскільки вона найімовірніше буде хибною. Треба ретельно розглядати всі можливі сценарії.
Наступна за популярністю версія — помста бойовиків «Ісламської держави Іраку та Леванту» (ІДІЛ). Прихильників ІДІЛ у Європі не бракує, тому організувати теракт було б не складно.
Але проблема з цим сценарієм полягає в тому, що Франція не бере участі у бойових діях ні в Сирії, ні в Іраку. І наразі не має наміру цього робити. Тому атентат бойовики ІДІЛ мали б вчинити радше у Великій Британії чи бодай у Німеччині, яка принаймні постачає озброєння курдам, що воюють проти ісламістів в Іраку.
Щу одну версію експерти артикулюють поки що тихо й несміливо. Йдеться про «російській слід» в паризькому теракті. Ні прямих, ані непрямих доказів цього сценарію наразі не виявлено. Але всі знають, як філіґранно вміють виконувати свої місії аґенти російських спецслужб, як спритно вербувати й використовувати «втемну» потенційних виконавців.
Хоча ні, непрямі докази є — за них можуть правити карикатури журналу Charlie Hebdo, які висміюють російського президента Володимира Путіна, жорстко критикують дії Росії в Криму та на сході України. Втім аж ніяк не помстою мав би бути головний мотив Кремля, якщо версія про «російський слід» таки виявиться правильною. Хоча втіхи комусь помститись кремлівські правителі ніколи не цуралися.
Тут радше треба виходити зі засадничого принципу криміналістики cui prodes. Спробуймо з'ясувати, хто є, так би мовити, головним бенефіціаром розстрілу редакції Charlie Hebdo.
Нині вся Європа, увесь західний світ перейняті вбивством французьких журналістів. Тисячі людей виходять на демонстрації підтримки, і не тільки у Франції. Всі несуть таблички з написом «Je suis Charlie». Європейські політики найвищого ранґу приїхали до Парижа, щоб вшанувати пам'ять загиблих. Тож чи до війни на Донбасі їм тепер? Хоча там гине на кілька порядків більше людей.
Країни Західної Європи тепер кинуться стрімко підвищувати рівень своєї антитерористичної безпеки, вкладаючи в цю справу мільярдні кошти. Тож «план Маршалла для України» стане ще ефемернішим проектом, ніж раніше.
Тобто складається враження, що хтось успішно перевів операцію «Відволікання від України». Але це — не єдиний і не головний наслідок паризького теракту. Варто зазначити, що журнал Charlie Hebdo є прокомуністичним, багато його працівників були членами або симпатиками Компартії Франції. Партії, яка, як відомо, була традиційно близька до Кремля й отримувала від нього фінансування.
На політичній мапі країни прихильники ідеології Маркса-Леніна вже давно зійшли на марґінес, їхні найкращі роки з мільйонами прихильників — у далекому минулому. Але тепер у них з'явився шанс відродитися завдяки 12 смертям. А це означає, що у Франції може набути сили партія, яка прихильно ставиться до Путіна й неґативно — до антиросійських санкцій.
Йдемо далі. Третьою метою, якої вдалося досягти пострілами у редакції сатиричного журналу, стало стрімке зростання антиісламських настроїв у Франції та й у всій Європі. Це, по-перше, загострить сварку між європейськими мультикультуралістами й адептами жорсткої лінії на обмеження міґрації.
По-друге, на цьому тлі свої політичні дивіденди безумовно збере лідерка Народного фронту Франції Марін Ле Пен. Останні передноворічні опитування громадської думки показали, що якби вибори президента Франції відбувалися цієї неділі, то вона мала б усі шанси вийти в другий тур, набравши 30% голосів. Пригадуєте, таке вже траплялося 2002 року, щоправда, не з Марін, а з її батьком Жаном-Марі Ле Пен — тодішнім лідером Народного фронту. Він вийшов у другий тур з неоґолістом Жаком Шіраком, але в остаточному підсумку програв йому.
Президентські вибори у Франції відбудуться 2017 року, і якщо ситуація розвиватиметься в такому самому річищі, то Марін Ле Пен матиме всі шанси взяти реванш за батька й здобути перемогу. Це означатиме, що однією з ключових держав Європейської Унії керуватиме особа, яка підтримує анексію Криму, аґресивну політику Кремля щодо сусідів, інвазію російської армії в Україну. Особа, яка отримує гроші з Росії, а отже, є залежною від волі кремлівських очільників.
11.01.2015