Два знакові візити

Останні кілька днів Туреччина перебувала у фокусі світових телеканалів. Сюди одна за одною прибули дві впливові особи. Одна, щоправда, впливова зі знаком «плюс», інша — зі знаком «мінус». Обидві вони створили чимало приводів для новин, і то непростих, знакових, першошпальтових. Йдеться про апостольський візит Папи Римського Франціска і державний візит президента Росії Путіна.

 

 

Візит Франціска до Туреччини мав кілька цілей. По-перше, поглибити діалог між Католицькою і Православною Церквами. По-друге, подати сиґнал ісламові, що Ватикан готовий до контакту. По-третє, долучитися до справи миру в реґіоні, де останніми роками відбувається воєнне протистояння (Сирія, Ірак). По-четверте, не дати Анкарі зійти з курсу на зближення зі західним світом.

 

Найбільшого поступу Папі Римському вдалося досягти в реалізації першої місії. Під час зустрічі з Вселенським Патріархом Варфоломієм відчувалася непідробна приязнь обох сторін. Главам Церков вдалося дійти порозуміння й домовитися про тіснішу співпрацю, базовану на загальній спільності інтересів.

 

Франціск і Варфоломій виступили зі спільною заявою на захист християн будь-яких конфесій, котрі опинилися в зоні конфлікту в Іраку та Сирії. Вони засудили етнічні та релігійні чистки на цих теренах, закликали поважати людські права християн та інших релігійних меншин на Близькому Сході.

 

Глави Церков також відбули екуменічну молитву у храмі святого Юрія в резиденції Патріархату Константинополя. Там Папа Франціск схилився перед Патріархом Варфоломієм і отримав його благословення. Це стало безпрецедентним кроком в історії двох Церков.

 

Телеканали всього світу транслювали унікальні кадри, як в центральній мечеті Стамбула — Блакитній мечеті — моляться поруч Папа Римський Франціск і головний муфтій Стамбула Рахмі Яран.

 

Варто зазначити, що Франціск не перший Понтифік, який відвідав Туреччину й помолився у мечеті. Попередник Франціска Бенедикт XVI також побував у Блакитній мечеті 2006 року, він тоді повернувся в бік Мекки, зробивши жест примирення між двома релігійними конфесіями. Однак Ватикан пізніше виправдовувався, що Папа не молився в мечеті, а лише медитував.

 

Франціск до таких хитрощів не вдавався. Муфтій розповів Франціску про історію мечеті і процитував аяти з Корану про життя Діви Марії, після того два релігійні діячі звершили спільну молитву.

 

Глава Католицької Церкви не цурався й зустрічей зі світськими правителями Туреччини. Він подякував турецькому керівництву за те, що воно надало притулок сотням тисяч біженців з теренів, охоплених війною. В самій Туреччині мешкає понад 100 тисяч християн. Часом вони зазнають нагінок від по-фундаменталістськи налаштованих співвітчизників. Так, чотири роки тому в Анатолії від рук убивці загинув навіть католицький єпископ Луїджі Падовезе.

 

У вбивстві єпископа чи в інший фактах злочинів проти християн в Туреччині важко звинуватити державу, принаймні безпосередньо. Та все ж треба зазначити, що останнє десятиліття ознаменувалося в країні поступовим відходом від секулярності й повернення до поки що поміркованого ісламізму. Тим-то в країні й формується відповідний настрій.

 

Чи виправданими є побоювання, що Анкара стане на шлях релігійної нетерпимості, буде зрозумілим наступного року. На 2015 рік в Туреччині заплановане внесення змін до Конституції. Вони пов'язані зі запровадженням релігійних свобод і прав на кшталт тих, які функціонують в Європейській Унії.

 

Конституційні зміни, зокрема, уможливлять надання Церкві статусу юридичної особи. До речі, саме про це і йшлося на зустрічі Папи Римського з колишнім прем'єр-міністром, а віднедавна президентом Туреччини Таїпом Ерджепом Ердоґаном. Той, на жаль, за минулі роки зажив собі злої слави в Європі, перетворюючись на авторитарного й антидемократичного лідера держави.

 

Тож розмова Понтифіка з Ердоґаном відбувалася на тлі доволі складної ситуації. Проте сам турецький президент так оповів про її перебіг: «Після бесіди з високоповажним Папою Франціском виявилося, що практично на всі проблеми ми дивимося однаково. Це стосується до проблеми боротьби з тероризмом, проблеми гегемонії грошей у світі — теж однаково. Немає тем, за якими б ми не зійшлися в думці». Це, звичайно, є з боку президента певним перебільшенням, але не будемо чіплятися до дрібниць.

 

Вже повертаючись додому, Папа Римський зробив послання доброї волі Московському Патріарху Кіріллу, запросивши його до діалогу.

 

 

А з Москви до Туреччини тим часом вилітав справжній патріарх всієї Росії — і світський, і духовний. Президент РФ Володимир Путін поспішав на зустріч зі своїм турецьким колеґою. Вона тривала три години.

 

Меседжі, які полетіли світом після цієї зустрічі, були хай не такими величними, як за візиту Папи Римського, але не менш приголомшливими. Найважливішим з них стала заява Путіна фактично про закриття ґрандіозного багатомільярдного проекту «Південний потік».

 

Росія нарешті отямилася й відмовилася від газгону — одного зі своїх найамбітніших проектів, геополітичне значення якого від самого початку перевищувало економічне. Хоча навіть тут Путін спробував звалити проблему з хворої голови на здорову, звинувативши в усьому Європейську Унію. «З урахуванням позиції Єврокомісії, яка не сприяє реалізації цього проекту, з урахуванням того, що ми досі не отримали дозволу Болгарії, ми вважаємо, що Росія за таких умов не може продовжувати реалізацію цього проекту», — сказав Путін на прес-конференції за підсумками перемовин зі своїм турецьким колеґою.

 

Вельми оптимістичні меседжі пролунали після зустрічі Ердоґана та Путіна й щодо кримськотатарського питання. Обидва президенти запевнили, що досягли згоди в баченні проблеми й шляхів її розв'язання.

 

«Під час переговорів мій колеґа Володимир Путін підкреслив, що Росія думає про інтереси та благо не однієї людини або групи людей, але про весь народ. Це дуже важливо. Ми підтримуємо таку позицію», — сказав президент Туреччини. З його слів, він і пан Путін домовилися обговорювати у двосторонньому порядку проблеми кримських татар, якщо вони виникнуть.

 

Інша річ, що ця обіцянка Путіна ламаного шеляга не варта. Але про це Ердоґан довідається згодом, якщо, певна річ, проблема кримських татар його справді зачіпає.

02.12.2014