У понеділок в Центрально-Східній Європі відбулися три знакові події. Було оголошено нового президента Румунії; в Будапешті люди масово вийшли на антиурядову акцію протесту; в Празі мітинґ, присвячений 25-літтю Оксамитової революції, перетворився на антипрезидентську акцію. Ці події, на перший погляд, нібито є незалежними одна від одної, хоча всі вони чітко знаменують собою певну тенденцію — «депутінізацію» реґіону.    

У Лондоні 13 листопада на 59-му році життя помер підприємець, екс-міністр економіки Грузії й водночас радник Президента України Каха Бендукідзе. Саме його вважають батьком грузинських реформ, саме він готовий був допомогти здійснити радикальні реформи і в Україні. Не судилося…    

Молдавські соціалісти, аби підняти собі рейтинґ популярності, мають намір напередодні виборів використати московську карту. І вибити цю карту вони збираються з рук своїх, здавалося б, соратників з лівого флангу – комуністів. Насправді проросійські партії в Молдові воюють не так зі своїми політичними опонентами, як між собою.   Володимир Путін, Зінаїда Гречана, Ігор Додон    

У Грузії набирає обертів глибока політична криза. Ще зовсім недавно урядова коаліція «Грузинська мрія» здавалася міцною як ніколи. А нині вона розвалюється на очах. Уряд один за одним полишають проґресивні міністри. Курс на європейську та євроатлантичну інтеґрацію опинився під загрозою.    

Будапешт цього тижня лихоманить від багатотисячних акцій протесту. Причина невдоволення мадярів пов'язана з наміром правоконсервативного уряду запровадити податок на Інтернет. Люди сприймають його не лише як зайвий тягар витрат, а й передовсім  як обмеження свободи спілкування і самовираження.    

Цього тижня маленька Литва завдала болісного удару російському енергетичному велетню «Газпрому». Балтійська країна ступила великий крок до енергетичної незалежності (передовсім від російського газу), запустивши в дію термінал зрідженого газу в Клайпеді.       

Польські газети нині рясніють заголовками на кшталт «Сікорський вчинив політичне самогубство». Йдеться про інтерв'ю, яке колишній міністр закордонних справ, а нині маршалок Сейму Польщі Радослав Сікорський дав американському виданню Politico. Зокрема, він сказав, що 2008 року Володимир Путін натякав тодішньому прем'єру Польщі Дональду Туску на можливість поділу України.    

За дві доби російські війська дійдуть до Риги, Вільнюса, Таллінна, Бухареста й Варшави. Так нещодавно нахвалявся президент Росії Володимир Путін перед українським колеґою Петром Порошенком. Коли ці слова дійшли до польських військовиків, ті лише посміялися, що, мовляв, у твердженні кремлівського зверхника більше фраєрського хизування, ніж реальної оцінки можливостей. «А от ми справді могли б дійти до Калінінґрада за 48 годин», — запевняють офіцери Війська Польського.  

Нарешті це сталося: падіння ціни на нафту зі спорадичної метушні в межах ринкових коливань перетворилося на стійку тенденцію. Посприяло цьому поступове зняття нафтового ембарґо з Ірану.    

Агресивна політика Путіна не обмежиться інвазією російських військ в Україну. У цьому переконана президент Литви Даля Ґрибаускайте. В інтерв’ю газеті Washington Post вона висловила впевненість, що Україна – це лише перший крок у намаганнях Кремля перекроїти наново мапу Європи. Яким же може бути другий? Найімовірніше – напад на одну з балтійських держав.