Спостерігаючи за постреволюційними кадровими рішеннями щодо розмаїтих державних посад на Львівщині, переконуєшся, що здатність українських лідерів національно-демократичного спрямування наступати на ті самі граблі межує з клінічним мазохізмом. Таке враження, що кілька місяців протестів за зміну та перезавантаження країни були просто фантомом, а рядові бійці Майдану, які найбільше тих змін вимагали, перетворилися для нової влади в більмо на оці, яке заважає їм переможно вирулювати.
Гіркі плоди Майдану
Протверезіння від ейфорії на цей раз настало дуже швидко – дружній російський президент на цей раз не став ловити гав, як це було 10 років тому і замість маленької війни з “Беркутом” ми отримали перспективу великої війни з двоголовим орлом. Певна річ, що така ситуація вимагає швидких і радикальних кроків від державних мужів, а ціна кожної помилки зростає в геометричній прогресії.
Однак при цьому не варто сподіватися, що занепокоєний перспективою війни народ лояльніше ставитиметься до кадрової політики нової влади, особливо, якщо підходи до вибору кадрів не надто змінилися і партійна приналежність важить набагато більше ніж професійні якості.
Саме тому слово “люстрація” поволі почало набувати такої ж конотації як знамените “пакращєння”, адже реальної люстрації старих кадрів майже не було, а “висвітлення” кандидатів на керівні посади відбувалося в кращих традиціях українського політичного дерибану.
Хто і коли уповноважив, до прикладу, лідерів опозиційних сил ділити між собою, кому “відійде” керівництво в базових областях? Відповіді немає. Саме тому й виходить так, що замість технократів-професіоналів ми отримуємо відданих партійних кадрів, як це трапилося на Львівщині.
Крики “Ганьба!” на львівському Майдані під час представлення на посаду голови місцевої ОДА «свободівки» Ірини Сех так і канули в Лету, недолетівши до Печерських пагорбів. Хіба в соцмережах з’явилася група “Проти Сех”, учасники якої снують плани, як якщо й не позбутися нового обласного начальства, то бодай його контролювати.
Тим часом нова очільниця ОДА подала на звільнення голів районних адміністрацій та заступників свого попередника Олега Сала. Звичайну в таких випадках інтригу щодо кадрів Сех змінює одне питання – які камікадзе підуть в цей час працювати в кабінети на другому поверсі по Винниченка, 18? Адже працювати доведеться за себе й того хлопця в умовах, наближених до військових дій. Кандидатур своїх пані Ірина поки не оприлюднює, лиш розповідає, що веде консультації з представниками громади та політичних партій. З більш-менш відомих прізвищ на посади замів до останнього часу було чути тільки про чинного голову бюджетної комісії Львівської облради та однопартійця пані Сех Ярослава Качмарика. Однак вже зараз на горизонті з’явилися прізвища Юрія Турянського, який свого часу працював в ОДА і в НАК «Нафтогаз України» як претендента на посаду першого заступника голови ЛОДА. Ще одним кандидатом львівські медіа називають депутата облради та викладача з НУ «Львівська політехніка» Йосипа Ситника.
Натомість із головами РДА ситуація все ще не надто зрозуміла. Реальних керівників треба вже, бо ж треба комусь виконувати елементарні владні функції, але за словами пані Сех, в деяких районах з претендентами на владу сутужно і вона пояснює це тим, що працювати доведеться в складних обставинах для держави з одного боку та під реальним і постійним контролем з боку громади – з другого.
Маневри силовиків
Але з чиновниками в ОДА поки виглядає не так печально, як з призначеннями в силових структурах. Перша ластівка у вигляді прокурора області Володимира Гураля стала першим глевким млинцем, коли того ж таки прокурора культурно вивели із залу, де би його мали представляти громаді. Очільник львівського “Правого сектору” Ігор Коцюруба пояснив таке ставлення до прокурора тим, що цей чиновник в минулому був причетний до низки корупційних схем, тому його призначення є плювком в обличчя громаді Львівщини.
Натомість Володимир Гураль звернувся до громади і нагадав, що фактично є репресованим прокурором, якого 2004 року звільняли з роботи за те, що не хотів бути прислужником тодішнього режиму. Певна річ, що прокурор відхрестився від звинувачень в корупції і закликав усіх до співпраці. Пізніше він чимось прихилив до себе частину місцевих майданівців, які схвально про нього відгукнулися, хоча на той час голова ЛОДА Ірина Сех заявила, що звернеться до Генпрокурора Олега Махніцького з проханням переглянути наказ про призначення Гураля. На цей час доля цього звернення невідома.
Що ж стосується підрозділів міліції, то соціальні мережі та львівські медіа вже “призначали” на посаду двох начальників обласного ДАІ – без сумніву однієї з найкорумпованіших структур правоохоронної системи.
Спочатку говорили про Степана Харабару, потім про чемпіона з перебування на лікарняному Богдана Мицака. Та питання поки зависло, бо надто вже активно громада протестувала проти призначення цих осіб, які в минулому вже залишали за собою «золоті верби».
Не менш напруженою залишається ситуація з керівництвом ГУМВСУ у Львівській області. Регулярно на поверхню випливали різні прізвища, переважно колишніх начальників, однак на якийсь момент критична маса народного невдоволення новими міліціонерами призвела до того, що очільник МВС вирішив влаштувати експеримент і призначати начальників міліції у чотирьох областях тільки після консультацій з громадою. Конкурс на заміщення посад начальників міліції в чотирьох областях має тривати до 25 березня.
Водночас інтернет-видання Zaxid.net оприлюднило інформацію про те, що одним з головних претендентів на цю посаду у Львівській області є чинний заступник начальника ГУМВСУ Андрій Карпінець, що став відомий широкому загалу після того, як інше інтернет видання – «Наші гроші. Львів» – опублікувало інформацію про те, що пан Карпінець є власником готельно-відпочинкового комплексу «Варшава» під Львовом.
Та крім того, цей кандидат має ще й давні зв’язки із екс-очільником ОДА Олегом Салом, зокрема, по роботі в УДАІ як у Львівській області ще до Помаранчевої революції, так і в Рівненській області, де Олег Сало очолював міліцію області, а Карпінець «емігрував» зі Львова на посаду заступника начальника обласної ДАІ.
Окремо в цьому ряду стоїть питання бійців розформованого «Беркута». Зараз повним ходом йде переатестація цих міліціонерів і скидається на те, що всі вони вийдуть сухими із води, хоча на цей час оприлюднено доволі багато матеріалів про те, що й керівники львівського підрозділу і частина бійців зовсім не були такими білими і пухнастими під час протистоянь у Києві, а їхня діяльність має стати предметом ретельного дослідження прокуратури. Зокрема, в інтернеті «гуляє» вагон компромату на командира львівського «Беркуту» Ростислава Пацеляка саме щодо подій у Києві. Але замість відсторонення від роботи він активно атестує своїх підлеглих. Це знову ж таки питання до керівництва МВС.
21.03.2014