Починається з розповіді спроквола, ніби перекочуються камінчики між пальцями. Поступово темп наростає, Україна починає звучати повноголосо, крещендо наростає
Реальний Богун абсолютно не пасував до тієї версії історії України, яку просували у СРСР. Але чому ця постать не привертала уваги письменників поза СРСР — велика загадка
Якщо згадати, що під усіма можливими імперіями маскували Російську, то стає чітко видно: українець претендує не просто на суб’єктність, а на суперника імперії у війні сенсів.
На котрусь із моделей мусить згодитися кожен, хто хоче хоч якогось суспільного авансу чи особистої реалізації. У всіх без винятку варіантах вимагається забути про власне коріння — мову, віру, звичаї.
Спочатку зрив, потім героїчна боротьба, відтак поразка і, як результат, стадія невольницького плачу. Таке залишається у голові, якщо історією України знайомився востаннє у школі
Ті, хто прямо дає відсіч ворогові, ніколи не є арифметичною більшістю суспільства. Зрештою, це і не потрібно. А що дійсно потрібно — присутність такого умовного бійця чи воїна у суспільній свідомості.
Нам досі складно прийняти факт, що дихотомія між українцями, які опинилися по різні боки барикад, – фальшива. Вона не про війну, вона про наше її сприйняття
