Молоді роки Франка — саме той період його життя, який найкраще надавався до малювання портрета “революційного демократа” — із соціалізмом, процесами й ув’язненням.

Сучасний театр – це театр, який адекватно реагує на поточні культурні і соціальні виклики, вміє постійно перевинаходити себе і пробує розмовляти про те, що відбувається довкола нас тут і тепер.

Рік запеклої боротьби, рік важких днів і ночей, рік болючих втрат, але й також рік сили, хоробрості та звитяги, та головне – віри у Перемогу! Напередодні першої річниці російського повномасштабного вторгнення, 22 лютого, Львівська національна опера запрошує долучитися до вшанування пам’яті жертв війни.

Вистава пропонує означення справедливості через гідний/справедливий вчинок. Вчинок, який своїм прикладом надихає та вчить. Вчинок, який говорить, що ми – це історії. І лише від нас залежить, ким ми будемо, і яку історію ми розповідатимемо світові про себе завтра.

Нас, без сумніву, можна привітати з тим, що суспільство чи не вперше за останні роки достатньо солідарно зайняло позицію “винен завжди насильник”.

Остання розмова з видатним істориком про один із найменш відомих епізодів нашого минулого – Галичину 1250–1350-х років.

Критична маса має прикру здатність вибухати у найнесподіваніший момент. І ніякі аутотренінги та медитації не допоможуть підготуватися – однаково рвоне зненацька.

Ця книжка примножує світло, дає надію, вона для тих, що в хвилини затишшя «на нулі» хочуть чогось людського, справжнього, рідного і високого водночас, вона – для нас, щоб не втратили віри у справедливе вирішення смертоносних баталій, коли над народом чуває сам Бог.

Українці вибирали методи формування мереж дії, росіяни ж відразу перейшли до персонального терору

Сорок років йшла до прем’єри симфонія львів’янина Володимира Павенського, якій судилося прозвучати саме тепер, на фестивалі Людкевич-Fest у поважній компанії симфонічних творів легендарного Людкевича і забороненої авангардистки Туркевич.