Останньою сольною подією XIV Міжнародного львівського органного фестивалю став речиталь німецького виконавця Міхаеля Феттера (Michael Vetter).
Музикант народився та виріс у Пірні (Саксонія). Вивчав церковну музику в Дрездені, Ваймарі та Ганновері, студіював старовинну музику в Бремені, гру на клавесині та імпровізацію в Бостоні. 20 років присвятив роботі церковним музикантом у Баварії (у церкві Воскресіння в Траунштайні та в церкві Св. Маттея в Ерлянгені, а також церкві св. Маттеуса у Гауштадті). Від 2014 року й досі є музичним директором (художнім керівником), кантором і органістом у катедральному соборі міста Бауцен (Саксонія, Німеччина).
За фаховою спеціалізацією виконавець тяжіє до історично-інформованого виконавства, має досвід роботи за інструментами різних епох і конструкцій. Як клавесиніст та чембаліст, Міхаель Феттер долучається до співпраці з бароковими інструментальними консортами й солістами. У катедрі він спільно з хором виконує усі великі ораторії, мотети, кантати від раннього бароко до сучасності. За його участи здійснено записи компакт-дисків із творами У. Бема, Д. Букстехуде, П. Ебена, Е. Говланда та Й. Вайрауха (запис повного зібрання творів). Серед записів є й найсучасніші автори: З. Шатамарі, Дж. Кейдж, Р. Гаубеншток-Раматі, С.-І. Мацушіта та власні композиції.
Поряд із цим музикант практикує імпровізаційні органні акомпанементи до німого кінематографу історичних фільмів відомих режисерів, таких як Фридрих Вільгельм Мурнау, Фриц Ланг, Карл Теодор Драйєр, Чарлі Чаплін та інших. Він є ініціатором проєкту “Bautzener Orgelsommer”, в якому задіяні всі п’ять органів у соборі Бауцена.
Очікувана творча програма участі у Львівському органному фестивалі кілька разів міняла формат (початково очікувався виступ органіста з хором, далі змінювалися варіанти концертної програми самого виконавця). Проте відвага, з якою музикант з мирної і безпечної Європи вирушив у країну, де йдуть бойові дії, насправді заслуговує найглибшої поваги і вдячності. Концерт відбувся за сприяння Ökumenischer Domladen Bautzen e.V. (Регіонального доброчинного фонду Святого Володимира).
Програму відкрила композиція улюбленого учня Дитриха Букстегуде Ніколауса Брунса (Nicolaus Bruhns) – барокового німецького композитора і органіста, представника північнонімецької органної школи і родинної музичної династії. Його доробок було представлено Прелюдією мі-мінор (маленькою), однією із циклу з чотирьох прелюдій, створених за моделлю вчителя, в яких широко використовується прийом перекличок – відлуння.
Барокову лінію продовжили дві композиції Й. С. Баха. Хоральна прелюдія «Allein Gott in der Höh sei Ehr» («Слава во вишніх Богу», DWV 676) з III частини у «Clavier-Übung». Цей хорал неодноразово послужив основою для хоральних прелюдій у доробку Й. С. Баха. Згадана композиція має в основі контрапунктичне тріо, оскільки гімн, який лежить в основі цього твору, частково базується на прославному співі ангелів із Різдвяного циклу.
Другим твором стала Фантазія соль мажор (BWV 572) у 3-х частинах, з циклу «П’єси для органа», створеного в Кетені. Дослідники вважають, що тут вплив його вчителя Д. Букстегуде виявлено найяскравіше. Виконавець показав у ньому неабияку стильність, майстерність регістрування і феноменальну гру на педальній клавіатурі.
Зміщення в епоху романтизму дало виконання Прелюдії і фуги Соль мажор op. 37 № 2 Фелікса Мендельсона. Спадкоємність барокової естетики органного виконавства він успадкував від свого вчителя Карла Фридриха Цельтера (директора хорової академії та засновника берлінського хорового товариства Лідертаффель), який сам був учнем Йоганна Філіпа Кірнбергера, який, своєю чергою, був учнем Йоганна Себастьяна Баха. Ф. Мендельсона часто вважають головною рушійною силою відродження Й. С. Баха в ХІХ столітті: двадцятилітнім у 1829 році повернув на сцену «Страсті за Матвієм», які не виконувалися ціле століття; він представив органні твори Й. С. Баха в Англії в 1830-х і 1840-х роках, популяризував сольну скрипкову Чакону ре мінор і Партиту Мі мажор через аранжування з фортепіанним супроводом у 1840 році. Саме Ф. Мендельсон зібрав кошти на перший пам’ятник Й. С. Баху, відкритий в 1843 році біля Томаскірхе в Ляйпцигу. Фелікс Мендельсон був досвідченим органістом, і за своє коротке життя він створив кілька десятків різноманітних п’єс для органа. Представлений у програмі твір постав в 1836–1837 років під впливом співпраці з англійським органістом-імпровізатором Томасом Етвудом (Thomas Attwood), якому було присвячено увесь цикл (три прелюдії і фуги) ор. 37.
Наступними у програмі стали Варіації сучасного канадського композитора Дені Бедара (Denis Bédard). Латинський гімн «Ubi caritas et amor» (Де добро і любов) є центральною частиною літургії відзначення Тайної Вечері. У Великий четвер у католицькій літургії здійснюється обряд омивання ніг на знак милосердя. «Ubi caritas» – це григоріанський наспів, який лунає в храмі в цей день. Дені Бедар написав варіації, які є втіленням осмислення його змісту і сенсу.
На завершення своєї глибоко філософської програми виконавець обрав справді знаковий твір. Прелюдія і фуга мі мінор (BWV 548) – один із найдовших і найскладніших органних творів Й. С. Баха. Він датується його ляйпцизьким періодом і особливо високо цінується любителями та знавцями органної музики барокового генія. Іноді цей твір називають «Клином» через жорсткий хроматичний рух теми фуги. А через величезний обсяг твору його називають «симфонією з двох частин» для органа.
Цей огляд демонструє широту репертуару, філософське осмислення і рівень складності, який обрав гість з Саксонії для львівського органного фестивалю. Його майстерність побудови тембрової і динамічної драматургії (іноді на межі парадоксу) і володіння технікою педалі справді вражає і заворожує. Сподіваємося новим нагодам зустріти цього неординарного виконавця у мирному Львові не лише як соліста, але й у поєднанні з хоровими колективами.
Фото: Олександр Кириловець