Цікаво, що ще повинен втнути Кремль, аби західні політики нарешті цілковито усвідомили загрозу, яка від нього виходить? Щоправда, потроху справа розуміння зрушує з мертвої точки, про що свідчать заяви британської прем’єрки, іспанських правоохоронців чи американського розвідувального співтовариства. Але чомусь симетричних ходів у відповідь – поки що катма.
Цей тиждень розпочався досить таки обнадійливим меседжем з Лондона. У понеділок, 13 листопада, на банкеті, який влаштував лорд-мер лондонського Сіті, керівниця британського уряду Тереза Мей несподівано вибухнула праведним гнівом на адресу шефа Кремля. Вона закинула Володимирові Путіну, що той веде зухвалу інформаційну війну проти Заходу.
«Вона [Росія, – Z] прагне перетворити інформацію на зброю. За допомогою державних засобів масової інформації Росія підкидає фейкові новини й оброблені у фотошопі фотографії, намагаючись посіяти суперечки на Заході й послабити наші інститути… У мене дуже просте послання для Росії. Ми знаємо, що ви робите. І вам не вдасться домогтися успіху, тому що ви недооцінюєте міцність наших демократій, незмінну привабливість вільних і відкритих суспільств і прихильність західних країн до альянсів, які нас пов'язують», – цитує слова керівниці британського уряду газета The Guardian. Погоджуючись загалом із пані Мей, хотілося б порадити їй також і не переоцінювати «міцності наших демократій» на тлі підступних диверсій Кремля.
Британська прем’єрка також звинуватила російського лідера в анексії українського Криму, розпалюванні конфлікту на сході України, порушенні повітряного простору європейських країн і кіберзлочинах, зокрема втручанні у вибори в західних країнах і гакерських атаках на німецький Бундестаг і Міністерство оборони Данії. Водночас вона висловила сподівання, що Росія отямиться й обере «інший шлях». «Але поки вона цього не зробила, ми діятимемо спільно, щоб захистити наші інтереси і світовий порядок, від якого ці інтереси залежать», – запевнила пані Мей. І це правильно, бо чекати на «російське отямлення» доведеться довгенько.
Що ж, звинувачення справедливі, а для тих, хто ретельно спостерігав за гібридною агресією Кремля, абсолютно не нові. Утім виникає запитання: чому саме зараз пані Мей зненацька обклала чортами російського правителя? Так, Лондон традиційно критично налаштований до Москви. Але чинної прем’єрки якось досі не помічали в лавах борців із путінізмом.
Уже згадане видання The Guardian, покликаючись на джерело з Даунінґ-стрит, стверджує, що ці звинувачення Терези Мей не були відповіддю на якісь конкретні інциденти. Радше це була реакція на потік свідчень, які з’являються чимраз частіше, про те, що російські відомства різними брудними методами намагаються втручатися в західну політику.
Наприклад, нещодавно на конференції, яку організувала газета Times, зі заявою про гакерські атаки Кремля виступив директор Національного центру з кібербезпеки (National Cyber Security Centre – NCSC) Об’єднаного Королівства Кірен Мартін (Ciaran Martin). «Я можу підтвердити, що Національний центр кібербезпеки протягом 2016 року виявляв атаки російських гакерів, вчинених на британські ЗМІ, підприємства телекомунікаційного й енергетичного сектору», – зазначив Мартін. За його словами, такими своїми діями Росія «намагається підірвати міжнародну стабільність».
Мартін запевнив, що NCSC «активно взаємодіє з міжнародними партнерами, промисловістю і громадянським суспільством», щоби відбивати атаки з боку Росії. За його словами, Центру за рік роботи вдалося блокувати 10 мільйонів гакерських атак і відреагувати на 590 інцидентів, включно з атакою на Національну службу охорони здоров'я Великої Британії.
А кількома днями раніше провідний депутат парламенту від Лейбористської партії Бен Бредшо (Ben Bradshaw) з групою своїх соратників закликав провести розслідування дій Москви з чинення впливу на результати референдуму про Brexit. Перед тим у британській пресі з’явилася інформація про те, що Кремль через свою «фабрику ольгінських тролів» поширював у соціальних мережах фейкові новини про Європейську Унію, статті, в яких гіперболізували переваги виходу країни з ЄУ, сіялася ворожнеча з іншими європейськими державами, пропагувалася ксенофобія, особливо щодо мусульман. Наприклад, нещодавно соціальні мережі поширювали фотографію з підписом, що, мовляв, жінка-мусульманка не надала допомоги жертвам терористичної атаки в Вестмінстері й пройшла повз них мостом. Згодом американські слідчі, котрі розслідують втручання Росії в президентські вибори 2016 року, з’ясували, що обліковий запис, від чийого імені поширювалася знимка, – російська програма-бот.
Добре, що нарешті американський розвідувальний велетень зарухався й почав видавати реальні результати. Хоча втрачена за останні роки пильність щодо Москви наробила такої шкоди, яку не скоро вдасться надолужити. Здавалося б, які могли бути взагалі проблеми? 16 років тому, коли американським спецслужбам не вдалося виявити і зупинити теракт «Аль-Каїди» 11 вересня, Конгрес дозволив збільшити більш ніж удвічі бюджет американських компетентних органів і надав їм безпрецедентні повноваження. У країні з'явилися десятки нових будівель для розміщення персоналу спецслужб, який стрімко зріс до понад мільйона осіб.
Наприклад, Агентство національної безпеки отримало дозвіл на збір і зберігання приватного інтернет-листування й даних мобільних телефонів мільйонів американців. Федеральне бюро розслідувань було наділене повноваженнями отримувати без санкції суду банківські й архівні дані громадян, а також записи їхніх телефонних розмов. Центральному розвідувальному управлінню дозволили відкрити таємні в'язниці за кордоном, в яких можна було допитувати підозрюваних у тероризмі, незважаючи на американські закони. Пригадуєте перманентні скандали з в’язницями ЦРУ, які з легкої руки журналістів з’являлися то в Польщі, то в Іраку, то в Україні... Американській поліції дозволили використовувати зброю військового зразка, бронетехніку і засоби відстежування мобільних телефонів.
Та всі ці засоби й дозволи виявилися безсилими, аби захистити найпотужнішу державу світу від найзухвалішої з часів закінчення Холодної війни російської таємної операції. Мова, звісно, про втручання в американські вибори 2016 року. Щойно по оголошенні їхніх результатів американські спецслужби зарухалися й почали масштабне розслідування. Що ж, краще пізно, ніж ніколи.
Прикро, звісно, чути від американського президента Дональда Трампа його слова про довіру Володимирові Путінові в питанні втручання Росії в американські вибори. Проте система розподілу влади в Сполучених Штатах дозволяє скоригуватии ці хиби, вчинені однією людиною, навіть і на найвищій посаді. Американське розвідувальне співтовариство чітко відстоює позицію, що кібератаки кремлівських гакерів та інформайційні атаки кремлівських ботів відбулися і на це є неспростовні докази. Це ж стосується і під’юджування росіянами техасців і каліфорнійців до сепаратизму.
Ще серйозніший скандал щодо російського втручання спалахнув в Іспанії на тлі каталонської кризи. Причому іспанські урядовці винесли цю тему на загальноєвропейське обговорення. Це відбулося в Брюсселі на засіданні Європейської Ради на рівні міністрів оборони та закордонних справ 13 листопада. Представники Іспанії повідомили про «втручання груп з Росії під час підготовки й проведення референдуму про відділення Каталонії з метою дестабілізації іспанської держави». Вони наголосили, що мають докази того, що державні і приватні особи на території Росії та Венесуели в рамках масштабної кампанії використовували Twitter, Facebook та інші соціальні мережі й сайти, щоби «просувати сепаратистські ідеї і впливати на громадську думку напередодні плебісциту», який першого жовтня провела тодішня каталонська влада.
Керівник МЗС Іспанії Альфонсо Дастіс (Alfonso Dastis) зазначив, що Мадрид виявив у соцмережах фейкові профілі, половина яких обслуговувалася з Росії, а 30 відсотків – з Венесуели. За його словами, ці екаунти були створені для поширення інформації, де перебільшувалися переваги відділення Каталонії від Іспанії. Міністр закордонних справ заявив, що підняв цю тему в діалозі з Кремлем. «Групи, про які йдеться, силуються домогтися нестабільності в Європі. Тож обов’язок іспанців – надати розголосу цій інформації», – заявила керівниця іспанського оборонного відомства Марія Долорес де Коспедаль (Maria Dolores de Cospedal) на зустрічі в Брюсселі.
Ще раніше іспанська преса неодноразово подавала інформацію про втручання Росії в конфлікт навколо Каталонії. Йшлося, зокрема, про намагання Кремля вплинути на ситуацію в бунтівній провінції, використовуючи WikiLeaks. Але згодом з’ясувалося, що заанґажування Росії в конфлікт мало значно багатогранніший характер.
Так, газета El Pais, посилаючись на джерело в Департаменті технологічних розслідувань (EDITE) жандармерії Іспанії, пише, що напередодні референдуму про незалежність Каталонії силовики зіткнулися з несподіваною проблемою. Річ у тім, що виконуючи розпорядження суду, Департамент намагався закрити сайти, на яких пропагували ідеї каталонської сецесії, публікували адреси пунктів для голосування, подавали практичні інструктажі, як протистояти поліції в день референдуму першого жовтня тощо. Однак, за визнанням співробітників EDITE, досить часто цього не вдавалося зробити. Згодом з'ясувалося, що багато з таких веб-сайтів підтримували з Росії, щодо якої в іспанських компетентних органів немає впливу.
Не обійшлося у каталонському питанні й без «ольгінських ботів». Вони активно поширювали в соціальних мережах заяви каталонських радикалів, створювали «ефекти солідарності» з сецесійниками.
12 вересня цього року Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій East StratCom Task Force, створена 2015 року рішенням керівників держав і урядів Європейської Унії «для протидії російським дезінформаційним кампаніям», запустила сайт EUvsDisinfo. Він подає інформацію про останні випадки фальшування фактів російськими телеканалами і провладними інтернет-ресурсами.
Тож ще у вересні EUvsDisinfo попереджав, що каталонська тема стала однією з основних у російській пропаганді. Матеріали сайту опублікували вже згадане видання El Pais, а також ABC, El Confidencial й інші іспанські видання. Вони відзначали, що «каталонську тему» активно пропихають як російськомовні ЗМІ, так і телеканал RT іспанською мовою, а також інформаційне агентство Sputnik. Зрозуміло, що ці ресурси висвітлювали тему не просто тенденційно, а провокативно. А беручи коментарі експертів, вони зверталися тільки до тих осіб, котрі ще раніше засвідчили прихильність каталонській відрубності.
У будь-якому разі, добре те, що тему про намагання Кремля дестабілізуюче вплинути на політичні процеси в Європі, вже почали піднімати чимраз частіше й на щоразу вищих рівнях. Хоча схожі звинувачення щодо кібератак російських гакерів та інформаційних атак російських ботів лунали й раніше. І досі вони не відбили охоти деяких західних політиків заявляти про «необхідність примирення з Москвою», про «шкідливість антиросійських санкцій», про «користь від газогону nord stream 2», про «доцільність залучити Росію до миротворчих процесів» тощо. Можливо, актуальні викриття, оприлюднені кричущі факти, а головне їхні масштаби змусять західні суспільства переглянути ставлення до російського питання в своїй політичній аґенді.
16.11.2017