Чехія може стати менш проєвропейською, більше проросійською і антиукраїнською. Так можна зінтерпретувати результати останніх парламентських виборів у країні. А може залишитися і такою, як була, а то й стати ще прозахіднішою чи проамериканською. Експерти досі плутаються у намаганні спрогнозувати майбутні дії партії-переможниці та її непевного лідера.
Отже, йдеться про чеську популістську партію ANO (ця абревіатура по-чеськи звучить як «Так», а розшифровується як «Акція незадоволених обивателів» – Akce nespokojených občanů), очолювану підприємцем-мільярдером, колишнім міністром фінансів Андреєм Бабішем (Andrej Babiš).
Згідно з остаточними результатами підрахунку бюлетенів, який оприлюднила Чеська статистична служба, ANO з великим відривом перемогла на виборах до Палати депутатів парламенту Чехії, які відбулися в п’ятницю й суботу, 20-21 жовтня. Партію підтримало 29,64 відсотка чеських виборців. Тепер у Бабіша, котрого місцеві ЗМІ встигли охрестити «чеським Дональдом Трампом», є 78 парламентських «багнетів» і всі шанси посісти крісло прем'єра.
Загалом же за результатами голосування до парламенту пройшла рекордна кількість партій – дев'ять. Рух ANO, як ми вже казали, здобув перше місце. На другому місці – опозиційна консервативна Громадянська демократична партія (Občanská demokratická strana, ODS) – 11,32% (25 мандатів). На третій сходинці, з невеликим відривом, розташувалася Чеська піратська партія (Česká pirátská strana), яку підтримали 10,79 відсотка чехів, що забезпечило їй 22 мандати.
Четверта позиція – за ультраправою партією «Свобода і пряма демократія» (Svoboda a přímá demokracie), яку очолює чесько-японський підприємець Томіо Окамура. Вона набирає 10,64% (22 мандати). Ця партія є найрадикальнішою порівняно з іншими політичними силами Чехії, вона виступає проти прийняття біженців, поширення ісламу й євроінтеграції.
На п'ятому місці опинилася Комуністична партія Чехії і Моравії (Komunistická strana Čech a Moravy – KSČM) – 7,76% (15 мандатів). На шостому місці – урядова Чеська соціал-демократична партія (Česká str.sociálně demokrat). Соціал-демократи стали найбільшими невдахами актуальної виборчої кампанії, вони серйозно погіршили свої показники в порівнянні з 2013 роком (7,27% проти 20,5 відсотка голосів, хоча ще напередодні соціологія обіцяла їм 13%). З нинішніх 50 мандатів у них залишиться тільки 15.
П'ятивідсотковий бар'єр, необхідний для того, щоби пройти в парламент, долають також християнські демократи (Křesťanská a demokratická unie – Československá strana lidová, KDU-ČSL) – партія, котра теж входила до урядової коаліції на правах молодшого партнера. Вона здобула 5,80%, тож тепер замість попередніх 14 мандатів матиме лише десять.
Передостаннє місце здобула ще одна колишня учасниця урядової коаліції – партія ТОР-09 (Tradice Odpovědnost Prosperita – Традиція Відповідальність Процвітання), вона теж може себе відчувати невдахою виборів. З попередніх 12 відсотків прихильників їй залишилося тільки 5,31%, а з попередніх 26 мандатів вона втримала тільки сім.
І на останньому місці ліберально-консервативна партія «Старости і незалежні» (Starostové a nezávislí – STAN), котра відстоює права самоврядних громад. Досі вона не належала до парламентських сил і щойно на останніх виборах змогла подолати електоральний бар’єр, здобувши прихильність 5,18 відсотка виборців і шість мандатів у Палаті депутатів.
Що очікує Чехію далі. Наступного вівторка, 31 жовтня, президент Мілош Земан доручить лідерові руху ANO Андрею Бабішу сформувати уряд. Останній фактично зараз намагається проводити попередні перемовини з лідерами партій, котрі потрапили до парламенту. Розмови, як повідомляє чеська преса, – не надто успішні. І проблема передовсім полягає в особі самого лідера партії-переможниці.
Отже, хто він – Андрей Бабіш? Ще кілька років тому він був відомим як одна з найбагатших осіб країни. Його статки, які він заробив у харчовій та хімічній індустріях, журнал Forbes 2015 року оцінив у $2,5 млрд, проте місцева преса оцінює їх вище – у приблизно чотири мільярди доларів. Вивчаючи «трудовий шлях» мільярдера, завжди цікаво дізнатися, як він заробив свого першого мільйона.
Що нам відомо з біографії Бабіша? Передовсім, що він – не чех, а словак, народжений у Братиславі 1954 року. Його батько Штефан Бабіш був далеко не останньою людиною в господарській ієрархії Чехословацької Соціалістичної Республіки. Він працював торговим консультантом в ООН, їздив цілим світом, потім репрезентував Чехословаччину на переговорах в GATT. Завдяки цьому Андрей навчався в гімназіях у Парижі й Женеві. А мати майбутнього мільярдера – наша землячка зі села Ясиня, що на Закарпатті. Вона закінчила економіку у Братиславському університеті, але особливої потреби працювати не мала, з огляду на заробки чоловіка.
У будь-якому випадку, Андрей Бабіш у дитинстві не бідував, здобув добру економічну освіту, вивчив кілька мов. Тобто ще до падіння комуністичної системи він був готовим до поважної бізнесової діяльності. Та й первинний капітал для цього у родини був.
Зрозуміло, що, обіймаючи такі серйозні посади, мандруючи цілим світом, Штефан Бабіш не міг не мати тісних контактів з місцевою Службою безпеки. Тепер же з’являється чимраз більше свідчень, що ще тісніше за батька з чехословацькою СБ співпрацював Андрей.
Після закінчення студій Андрей Бабіш оперативно подав заяву у члени Компартії ЧССР. 1978 року він став кандидатом, а вже 1980 року повноцінним членом Комуністичної партії Чехословаччини. Кар’єрним шляхом Бабіш рухався як по маслу – і вже 1985 року поїхав до Марокко працювати у представництві чехословацькій компанії Petrimex, яка мала центральний осідок у Братиславі.
Тепер щодо співпраці з комуністичними спецслужбами. Як стало відомо з документів, оприлюднених Інститутом національної партії Словаччини, 12 листопада 1980 року Андрей Бабіш був зареєстрований як «довірена особа» Служби безпеки. Також є документ, датований 1982 роком, про переведення Бабіша у статус аґента під псевдом Bureš. Окрім того, є свідчення, що й у своїй закордонній господарській діяльності він активно працював на спецслужби. Сам він, звісно, рішуче спростовує будь-яку причетність до спецслужб.
На батьківщину Бабіш повернувся лише 1991 року. Оксамитова революція вже відшуміла, а Чехо-Словаччина ще не встигла розпастися. Допоки нове керівництво розбиралося з державними господарськими структурами, Бабіш встиг стати директором Petrimex й ініціювати створення празької філії підприємства. 25 січня 1993 року празький Petrimex було перейменовано на агрохімічний холдинг Agrofert.
Коли Чехо-Словацька федерація почала процес розлучення, Бабіш, попри своє словацьке походження, вирішив за корисніше залишитися в Празі й здобути чеське громадянство. Нині він є єдиним власником комбінату Agrofert, який під його керівництвом став однією з найбільших компаній в Чехії. До його складу входять близько 200 філій у Чехії, Словаччини, Польщі, Угорщини, Німеччини та Нідерландів. На фірму працює майже 18 тисяч осіб.
Тривалий час Андрей Бабіш на пхався в політику, проте 2011 року таки зважився заснувати політичний рух ANO, а в 2013 році тріумфально підкорює планку, необхідну для проходження в парламент. Він стає депутатом, а згодом – міністром фінансів і віце-прем’єром. Усвідомивши, що поважним політиком не можна залишатися без медійної підтримки, він купує найвпливовіший у країні медіа-концерн MAFRA, якому належать видання MF Dnes і Lidové noviny.
Утім наявність своєї медіа-імперії не врятувала Бабіша від скандалу. У червні він був змушений подати до демісії з усіх урядових посад через підозри в ухилянні від сплати податків. У жовтні йому висунули звинувачення в шахрайстві у справі, пов'язаній з отриманням субсидій Європейської Унії на суму два мільярди євро. Також йому закидали, що він використовував свої урядові посади для надання преференцій власним бізнесовим структурам і для боротьби з конкурентами. Окрім того, Бабішеві пригадали звинувачення у співпраці з чехословацькими спецслужбами. Щобільше, мільярдерові закидають, що він і досі активно задіює в свої комерційні структури колишніх співробітників комуністичних спецслужб.
Здавалося б, з таким дискредитувальним бекґраундом людина не має ні найменшого шансу домогтися успіху в політичній царині європейської держави. Так от власне, що це лише здається, насправді шанс є, причому не лише, так би мовити, дійти до фінішу, а навіть стати лідером перегонів. Що й продемонстрували останні вибори.
Утім політичні проблеми в Бабіша таки виникли. Адже навіть попри такий шалений електоральний успіх йому не обійтися без коаліційного партнера. У чеському істеблішменті Бабіша вважають нерукоподаваною персоною. А більшість партій таки намагається оберігати однострої своїх реноме від плям.
Бабіш передовсім хотів би залучити до спілки партію, яка зайняла другу позицію, тобто громадянських демократів. Це одна з найстаріших партій у Другій республіці. Її хрещеним батьком можна вважати першого пост-комуністичного президента Чехії легендарного Вацлава Гавела (Václav Havel), адже ODS перетворилася на партійну структуру (1991 р.) з заснованого ним руху Громадянського форуму — рушійної сили Оксамитової революції. Щоправда, сам Гавел так і не став членом партії.
Реальний засновник і багаторічний голова партії – Вацлав Клаус. У часи Оксамитової революції він був соратником Гавела, й принаймні на словах поділяв його євроінтеграційні устремління. Проте, здобувши посаду прем’єр-міністра (1992-1997 рр.), а потім президента (2003-2013 рр.), він чимраз більше схилявся до євроскептицизму.
Вацлав Клаус виступав рішуче проти легалізації одностатевих шлюбів та практики президентських помилувань, яку активно втілював Вацлав Гавел. Він також не підтримував зусиль Європейської Унії, спрямованих на боротьбу з глобальним потеплінням. Клаус неодноразово висловлював побоювання, що «культурна самобутність Чехії розчиниться з поглибленням інтеграції ЄУ». Саме через його впертість Прага найдовше зволікала з підписанням засадничого для Унії Лісабонського договору. Водночас слід визнати, що (нині вже чотири роки як небіжчик) Клаус не виступав за вихід з ЄУ, оскільки вважав, що Унії немає альтернативи. Приблизно такої ж стриманої позиції в питаннях євроінтеграції дотримується ODS й нині.
Близьку позицію щодо ЄУ займає й Бабіш зі своєю партією. Тому принципових перешкод для входження громадянських демократів у коаліцію з ANO нібито й немає. У середу, 25 жовтня, представники двох політичних сил провели попередні консультації. Проте, як стало зрозуміло з наступних заяв, на зустрічі навіть не розглядали питання урядової коаліції і підтримки з боку ODS уряду меншості, якщо такий вирішить створити Бабіш.
Представники ODS ще раніше заявляли про те, що не увійдуть у спілку з людиною, щодо якої існує кримінальне провадження. Схожу заяву зробили й урядуючі соціал-демократи разом з християнськими демократами. Своє небажання брати участь в коаліційному кабінеті ANO від імені TOP-09 підтвердив її голова Мирослав Калоусек після зустрічі з Андреєм Бабішем. Навіть Томіо Окамура заявив, що для його ультраправої SPD кримінальне переслідування Бабіша як ймовірного майбутнього прем'єра є непереборною перешкодою для входження в уряд.
Поки що єдина політична сила, яка заявляла про готовність співпрацювати в коаліції з ANO, – це Комуністична партія Чехії і Моравії. Проте сам Бабіш, котрий, очевидно, хотів би не нагадувати про своє комуністичне минуле, а особливо про співпрацю з комуністичними спецслужбами, рішуче виступив проти коаліції ANO-KSČM.
Водночас «утаємничені» експерти стверджують, що не слід зважати на колишні спецслужбівські гріхи Бабіша, й тим паче шукати його пов’язання з Кремлем. За їхніми твердженнями, він вже давно перевербований Вашінґтоном. Тому якщо й слід очікувати, що Чехія за його прем’єрства здійснить якийсь крен, то хіба що в проамериканський бік. Що ж, і така гіпотеза має право на життя.
26.10.2017