Шкідливий для Європи газогін

Чому Чому Nord Stream 2 є шкідливим для Європи? На це запитання відповідають у відкритому листі до німецького уряду та Єврокомісії семеро депутатів від чотирьох парламентських партій ФРН. Їхня арґументація доволі переконлива, навіть попри те, що у листі вони не вказали ще одного суттєвого чинника «шкідливості», який стосується безпосередньо України та російської агресії.

Їх було семеро, депутати Бундестаґу та Європейського парламенту: Манфред Вебер (Manfred Weber), Райнгард Бютікофер (Reinhard Bütikofer), Надя Гірш (Nadja Hirsch), Ельмар Брок (Elmar Brok), Норберт Рьоттґен (Norbert Röttgen), Олівер Крішер (Oliver Krischer), Міхаель Лінк (Michael Link).

Вони репрезентують такі партії: Християнсько-демократичний союз, Християнсько-соціальний союз, Вільну демократичну партію і «Спілку90/Зелені». Знаменно, що серед підписантів листа немає жодного представника ультраправої «Альтернативи для Німеччини» чи ультралівої «Лівої партії», адже ці дві політичні сили навіть не намагаються приховати свою прихильність до Кремля, а отже, й до головного кремлівського спонсора – «Газпрому», адже Nord Stream 2 є 100-відсотковим дочірнім підприємством російського газового велетня.

Лист «чудової сімки», який опублікувала авторитетна німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung, закликає новий уряд ФРН, який лише формується, відмовитися від побудови газогону з Росії. Причому передовсім цей заклик адресовано німецьким соціал-демократам, котрі увійдуть в уряд на правах молодшого партнера. Бо саме СДПН є головним лобістом цього мега-проекту, а колишній лідер партії і екс-канцлер Німеччини Ґергард Шрьодер очолює раду директорів проекту.

Підписанти листа апелюють до європейської солідарності, про яку так люблять розглагольствувати німецькі соціал-демократи. Тож саме заради європейської солідарності все ж варто відмовитися від цього сумнівного (можна сказати й «небезпечного») з геополітичної точки зору проекту.

«Без солідарності Європа не зможе рухатися вперед. З цим не посперечається жоден реаліст. І все ж у заклику до європейської солідарності – не тільки добра репутація. Якщо цей заклик виходить з Південної Європи і стосується економічної політики єврозони, то багато німців починають побоюватися за свої гаманці. Якщо ж з Німеччини лунають голоси, що вимагають від Польщі, Угорщини або Чехії внести свій вклад в справу полегшення долі біженців, то ці країни відповідають лютим обуренням. А в питанні можливої ​​солідарності в політиці безпеки щодо балтійських країн, які нервують через східного сусіда, результати опитувань в Західній Європі виявляються вкрай ганебними. Солідарність потрібна, але чи повинні ми за це дійсно щось платити?» – порушують таке злободенне питання автори листа.

Очевидно, що за солідарність платити таки доведеться і певним самообмеженням, і власними додатковими зусиллями, і банальними грішми. Нікуди від того не подінешся. Але саме ця солідарність, і лише вона, сформувала нинішню Європу без воєн і гострих конфліктів, без мит і закритих кордонів.

На актуальному етапі підписанти листа пропонують заплатити тими економічними вигодами, які на початках може принести реалізація проекту Nord Stream 2. «План прокладання другого російського газогону дном Балтійського моря до Німеччини розколює Європейську Унію політично і ставить під питання нашу солідарність з Польщею, нашими балтійськими сусідами, Словаччиною, Україною, а також з Данією і Швецією», – читаємо в листі. Названі країни вбачають у російському проекті пряму або опосередковану загрозу своїй енергетичній безпеці.

Знаменно, що автори листа серед країн, з якими ЄУ повинна солідаризуватися, називають й Україну, котра не є ні членом, ні навіть кандидатом на ступ до Унії. Уже лише за це варто з повагою поставитися до перелічених німецьких політиків.

Та чи дослухаються прагматичні німці до аргументів, викладених у листі? Тут не варто плекати надмірного оптимізму.  Бо до чого закликають Німеччину автори листа? Вони закликають відмовитися від економічно вигідного проекту тільки тому, що він не до вподоби окремим країнам-членам ЄУ. Причому членам далеко не найвпливовішим – «новачкам» зі Схвідної Європи – і з підіпсутою за останній час репутацією.

Адже найгучніше проти Nord Stream 2 виступають поляки. Ті самі поляки, котрі знехтували закликом Брюсселя надати притулок біженцям з Сирії, Іраку та Афганістану (от вам і солідарність), котрі зараз проводять доволі суперечливу й критиковану Європейською Комісією судову реформу, котрі ухвалюють абсолютно неакцептабельні закони, які стосуються Голокосту тощо.

Автори листа теж не забувають про ці неприємні моменти, утім вважають, що саме тому передовсім Німеччина як найавторитетніша країна ЄУ, її локомотив, мала б продемонструвати приклад солідарності, присоромивши відступників і повівши їх присоромлених за собою. Доволі сумнівна теза, особливо враховуючи той момент, що головним чином причиною падіння рейтингу популярності німецької урядової партії – Християнсько-демократичний союз, – яку все ще очолює бундесканцлерка Анґела Меркель, була саме імміґраційна криза. Причому не так її реальний, як психологічний аспект: страх перед «навалою зі сходу», непевність суспільства, спровокована, зокрема, й фейковими новинами про зростання криміногенності через міґрантів, криза європейської ідеї через саботаж окремими країнами-членами квотної програми розподілу біженців.

Утім автори листа все ж щиро вірять, що попри наведені факти, а навіть через них, важливо зараз піти на поступки колишнім «саботажникам», щоб «відродити в ЄУ дух солідарності і в майбутньому мати моральне право вимагати її від інших». 

У Німеччині є і прихильники, і противники Nord Stream 2. Анґела Меркель, виходячи з її попередніх виступів, які стосувалися проекту, належить радше до його прихильників. Вона й її однодумці в цьому питанні наполегливо наголошують, що буцімто Nord Stream 2  є не політичним, а суто комерційним проектом. Утім, вони явно лукавлять, проект явно політичний, і цілковито економічно затратний (для «Газрому»), враховуючи, що він дублює вже існуючі газотранспортні системи, а передовсім ту, яка проходить територією України.

На політичності проекту, що більше – на його політичній шкідливості, наполягають члени Європейської Комісії. Зараз Єврокомісія переглядає засадничі принципи енергетичної політики ЄУ, намагаючись вплинути на подальший хід Nord Stream 2. Проти реалізації проекту виступає й більшість депутатів  Європарламенту, вважаючи, що він суперечить цілям європейської енергетичної унії.

Ось такі аргументи авторів листа. Хоча ні, ще не всі. Як можна було забути? Адже в тексті згадано втрати, яких зазнає Україна. За підрахунками підписантів, це приблизно два мільярди євро щорічно. Що ж, серйозний арґумент. Втрата таких грошей може стати дуже болісним ударом по українському державному бюджету, спричинити додаткову соціальну напругу й у без того соціально неспокійній країні.

Хоча існує арґумент і значно серйознійший, який пов'язаний з Україною. А точніше, з російською агресією в Україні. Адже поки що «газпромівський» газ тече українською територією до Європи, де за нього платять росіянам мільярди євро. Цей факт, зокрема, слугує серйозним стримувальним чинником для Кремля: існує певна межа, до якої Росія може собі дозволити провокувати дестабілізацію в Україні, котра повинна обслуговувати газотранспортну систему. Зрозуміло, що зі запуском Nord Stream 2  цей стримувальний чинник втратить свій сенс. Кремль позбудеться гальм. А як вже Росія зуміє використати цей здобутий козир у протистоянні з Україно: вчинити пряму інвазію, активізувати дії проросійських бойовиків, а чи «розбудити» всіх своїх сплячих аґентів в Україні й крикнути їм фас – не так вже й важливо.

І саме цей аргумент форсованої дестабілізації в географічному центрі Європи мав би стати вирішальним для ЄУ під час вирішення дилеми: дати чи не дати зелене світло для  Nord Stream 2.