Наприкінці червня цього року Офіс Президента, з посиланням на РНБО, заявив, що почати новий навчальний рік школярам доведеться дистанційно. Але вже за кілька днів т.в.о. міністра освіти та науки Сергій Шкарлет частково спростував цю заяву. Він уточнив, що “дистанційка”, скоріш за все, не стосуватиметься першокласників, які конче потребують супроводу вчителя та соціалізації. Так само виданню LB.ua представник уряду заявив, що в Міносвіти розуміють проблему технічного доступу дітей до дистанційної освіти, брак смартфонів, комп’ютерів та навіть інтернет-мережі. Відтак шкільне навчання, за словами Сергія Шкарлета, може бути змішаним — очно-дистанційним.
На тему навчання в умовах карантину Z розмовляв з екс-очільницею Міністерства освіти та науки, а нині — проректоркою Київського університету імені Бориса Грінченка Лілією Гриневич.
— Пані Ліліє, як гадаєте, навчання у школах з першого вересня буде конче дистанційне? Якби це було у вашій компетенції, яке рішення ви прийняли б?
— Перш за все, залежить, яка буде статистика щодо епідемії коронавірусу. Ми мусимо бути готові гнучко реагувати на ту ситуацію, яка буде у вересні. Тут є кілька варіантів розвитку подій. Ми не уникнемо якоїсь частини дистанційного навчання. До цього потрібно бути готовим.
Але, з педагогічної точки зору, дистанційне навчання може бути ефективним, тільки якщо воно поєднане з очним. І є дуже багато досліджень, результати яких свідчать про те, що відсутність безпосередньої соціальної взаємодії дуже погано впливає на інтелектуальні процеси дитини. Це пов’язано з тим, що школярі повинні взаємодіяти і мислити, не будучи зануреними в постійний інформаційний потік чи в ґаджет. Якщо зараз дехто думає, що ми дистанційним навчанням можемо замінити навчальний процес, то дуже помиляється. Постійне дистанційне навчання і сидіння в комп’ютері чи ґаджеті може лише негативно вплинути на дитину. Томи ми неуникно мусимо прийти до моделі змішаного навчання — blended learning.
Що це означає? Що частина навчального процесу, наприклад, щодо сприйняття нової інформації, може бути виділена у дистанційне навчання. Це можна навіть оффлайн — коли є записана частина уроку, яку дитина може переглянути. До прикладу, урок з біології чи іншого предмету, де у вигляді тривимірних моделей, якогось цікавого фільму пояснюється новий матеріал. Але найважливіше — це спілкування вчителя з дітьми і подальше опрацювання цієї проблематики. Ось це, за кращої епідеміологічної ситуації, має відбуватися в очному форматі. А якщо буде погана епідеміологічна ситуація, то, на жаль, у дистанційному. Зараз нам потрібно насамперед, щоб уряд розробив конкретний план цих варіантів.
— Що саме, на вашу думку, має бути у цьому плані від Кабінету Міністрів?
— Ми всі повинні розуміти, як будуть працювати школи під час адаптивного карантину. Бо цей карантин не є повним: працює громадський транспорт, але водночас обов’язковим є носіння маски, соціальне дистанціювання, миття рук і дезинфекція. У вересні-жовтні-листопаді ці всі правила також будуть актуальні. І тому зараз важливо спроєктувати варіанти, як буде виглядати навчальний процес. Я прихильник комбінування дистанційного і очного навчання. Людям, які відповідальні за цей процес, тобто уряду, потрібно за цей літній період підготуватися до змішаного навчання.
Зокрема, напрацювати електронні навчальні матеріали за предметами для дітей різного віку, якими можуть користуватися вчителі. Вчителям необхідно дати можливість отримати готовим такий матеріал. Самим підготуватися до кожного уроку складно, і вчителі витрачали дуже багато часу, щоб створювати власні матеріали. Тому зараз необхідно цей освітній контент для дистанційного навчання інтенсивно розробляти, щоб він був якісний, а не яким-небудь. Це перше завдання.
Друге завдання: якщо ми розуміємо, що частину навчального часу, коли буде загострюватися ситуація, треба буде переводити в дистанційний формат, зараз необхідно ті кошти, які в нас акумульовано в стабілізаційному фонді на подолання наслідків коронавірусу, а також інші кошти, які можуть бути залучені, витратити для того, щоб забезпечити вчителям та учням доступ до електронного контенту. У нашій країні і так є велика соціальна нерівність. За результатами міжнародного порівняльного дослідження PISA, у нас навчальні досягнення дітей жорстко корелюють з соціальним становищем їхніх родин. І так само у більшості школярів з сільської місцевості нижчі результати, ніж у дітей з міст. Уявіть собі, що частина або все навчання, як це було останні кілька місяців минулого навчального року, перенесене в дистанційний формат. Наскільки в цих дітей, які не мають вдома планшета чи комп’ютера, або немає інтернету, зменшуються шанси взагалі брати участь у навчальному процесі! Дистанційне навчання в умовах нашої країни поглиблює нерівність у доступі до освіти для дітей. Тому зараз має бути окрема програма уряду для вирівнювання доступу до електронних освітніх матеріалів і цифрових технологій.
Ще 2019 року ми здійснили аудит доступу до інтернету у школах. І тоді було виділено 700 мільйонів гривень для покращення ситуації. Але зараз цього вже мало! Тому що йде мова про доступ до інтернету в домогосподарствах. Тобто щоб люди могли вдома також користуватися інтернетом. Якщо ми розуміємо, що цього інтернету нема, то уряд має розробити окремий варіант, що робити при погіршенні ситуації і необхідності залишатися вдома.
Третє важливе завдання — навчити вчителів. Міністерство освіти і науки мусить провести навчання, щоб підвищити їхню спроможність працювати дистанційно. Це навчання можна провести у серпні в дистанційному форматі. І тут також треба дати кілька варіантів. Як може працювати вчитель, якщо у дітей є доступ до інтернету? А за якими алгоритмами працювати вчителеві, якщо цього доступу немає, і як передати дітям навчальний контент дистанційно? Що робити, якщо частина дітей не має вдома комп’ютера чи гаджета? Цю паузу до вересня треба використати для детального аудиту ситуації. Адже коли почався коронавірус і карантин, все відбувалося спонтанно. І дуже багато дітей залишилися просто за бортом навчання. Їм потрібно буде зараз надолужувати серйозні прогалини у навчанні. Але з вересня може бути ситуація, що уряд буде наступати на ті самі граблі, а діти далі будуть залишатися поза навчальним процесом.
— Крім дистанційного, напевно, потрібно підготуватися і до очного навчання в нових умовах?
— Звісно. Очне навчання — дуже важливе, і не тільки для соціалізації, а й для підвищення мотивації дітей, яка дуже падає, як свідчать дослідження, при суцільному дистанційному навчанні.
Потрібно розуміти, що очне навчання тепер має відбуватися так, щоб були максимально дотримані всі вимоги щодо протидії зараженню. Це миття рук, соціальне дистанціювання, невелика кількість дітей в одному приміщенні. Можливо, щоб діти відвідували уроки в різні зміни чи різні дні. Особливо якщо класи і школи переповнені. Бо у великих містах це вагома проблема — коли в нас переповнені класи, понад 30 учнів, переповнені школи, є велика концентрація дітей. Тоді треба вибирати пріоритетні класи, з якими вчитель повинен працювати очно більшу частину часу.
Наприклад, для дітей молодшої школи дистанційна освіта менш ефективна, ніж для дітей старшої школи. Маємо усвідомлювати, що особливо складно батькам. Щоб малі діти брали участь у дистанційній освіті, вони потребують постійного супроводу батьків. Тому, може, пріоритет присутності в школі потрібно віддавати саме початковим класам.
Великі класи можливо поділити на дві групи, які будуть навчатися безпосередньо у школі, почергово у різні дні. Так можна забезпечити між дітьми соціальну дистанцію.
Головне тут: для кожної школи, для кожної ситуації має бути свій індивідуальний рецепт. Все залежить і від наповнюваності класів, і від площ школи (як їх краще використати). Потрібна велика підготовча робота і, знову ж, фінансування для забезпечення дотримання необхідних санітарних правил.
Таким шляхом, до речі, йдуть багато країн. Зараз у Великобританії, США та інших країнах триває дискусія, що ж робити зі шкільною освітою з першого вересня. І більшість схиляються до необхідності повертати дітей до школи. Не зважаючи на те, що там краще охоплення інтернетом, вони кажуть про великі прогалини в процесі навчання за час карантину.
— Які, на вашу думку, були найбільші помилки при спробі запровадити дистанційне навчання цього року? І як їх виправити?
— Ми можемо з вами, умовно, поділити цей час на два періоди. Перший — коли нас застав коронавірус. І ніхто в світі такого, як сталося, не очікував. І тоді в нас все розроблялося з нуля. Вчителі самонавчалися. У нас, до речі, за час карантину — крута крива навченості вчителів користуванню комп’ютером. До цього часу дуже багато вчителів уникали того, щоб вчитися користуватися комп’ютером, але пандемія і дистанційне навчання їх змусили. Та тепер ще одне питання: володіють вони цими різними технологіями онлайн-навчання у дуже різний спосіб. Це означає, що в той перший період всі працювали, як уміли і як їм виходило. Хтось робив онлайн-уроки, хтось ні. Хтось дивився телеуроки і обговорював їх з дітьми, а хтось відправляв лише завдання на вайбер, і діти їх виконували. Не було якихось конкретних критеріїв і вимог, які б забезпечили якість освіти.
Позитивом цього періоду є те, що за цей час було створено багато нового освітнього цифрового контенту, правда, різної якості. А ще Міністерство освіти і науки з ГО “Смарт Освіта” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” виробило перші прикладні рекомендації для організації дистанційного навчання в школі.
Другий, надзвичайно відповідальний період розпочнеться з першого вересня. І до цього періоду країна вже не має права прийти так само неготовою. Мають бути чітко розроблені варіанти дистанційного чи змішаного навчання, за яким, я вважаю, більші перспективи. Повна соціальна ізоляція і відсутність соціальної взаємодії може дуже погано вплинути на дітей.
Як підготуватися до того другого варіанту, ми вже трохи з вами говорили. Повторюся, що мусять бути прописані всі можливі варіанти всіх можливих ситуацій. Наприклад, як навчати дітей, якщо немає в селі інтернету. І все це — за різних умов, коли є високі показники захворюваності, коли середні і коли низькі. І так само для міста, для великих шкіл. На яких платформах можуть працювати вчителі, провести підвищення кваліфікації для них.
Перед урядом і нами всіма постають дуже важливі виклики. І дуже мало часу залишилося до першого вересня. Ця робота вже має йти повним ходом.
— Дозвольте уточнити про таку, умовно кажучи, децентралізацію в освіті. Тобто ми приходимо до того, що не ціла країна переходить на дистанційне навчання, а, зважаючи на епідеміологічну ситуацію в конкретному місті чи селі, форму навчання може змінити конкретна школа?
— Саме так. Я підкреслюю, мусять бути чіткі критерії і варіанти, які органи місцевого самоврядування можуть обрати при різних ситуаціях з пандемією в конкретному місті, селі, навіть школі. Бо ми прийдемо до того, що рішення потрібно буде приймати про конкретний навчальний заклад. Може трапитися так, що буде спалах захворюваності саме у конкретній школі. Тоді нам важливо обмежити соціальні контакти дітей. Кожен населений пункт і кожна громада повинні отримати такий путівник, як діяти в тій чи іншій ситуації, як організовувати навчання. Роль уряду у тому, щоб виробити критерії і надати ці варіанти, серед яких вибиратиме місцева влада. Тут потрібна гнучкість: ситуація покращується — збільшується очна компонента, ситуація погіршується — збільшується кількість дистанційного навчання.
— Знаємо, що в попередні роки український уряд вже співпрацював з українськими платформами для онлайн-навчання, як-от Prometheus, EdEra, наприклад. На цих платформах є підготовка до ЗНО, яку в дистанційному навчанні використовували чимало дітей і вчителів. Адже це також стає зараз у нагоді і стосується дистанційного навчання?
— Ми справді маємо досвід такої співпраці. Проте тоді не було такої тотальної потреби в дистанційних курсах. Дистанційне навчання може бути особливо корисним для індивідуалізації навчання. Людина може вчитися у вільний час, може собі щось пригадати і ще раз передивитися окремі модулі курсу. У багатьох університетах багато курсів є вже в електронному форматі, вони мають повністю розроблений цифровий контент. Проте суцільне дистанційне навчання не може повністю замінити можливості очного навчання. Тому для отримання якісних результатів додають очну компоненту.
От, наприклад, ми готували вчителів “Нової української школи” через змішане навчання. На EdEra для них були розроблені спеціальні дистанційні курси, які вони повинні були пройти. А потім те, що прослухали на цих курсах, вони апробовували на практиці, на очних тренінгах. І це дієвий, ефективний формат, особливо актуальний для дорослих людей.
Тепер ми перейшли до навчання дітей. І при нормальній ситуації елементи дистанційного навчання можуть використовуватися в шкільній освіті. Але не як тотальне дистанційне навчання. Так чи інакше, для дистанційної компоненти змішаного навчання буде корисним весь напрацьований досвід і цифрові освітні матеріали. Без сумніву, є чудові вчителі, які створили вже свої електронні курси. Розпочалися телеуроки, які були дуже важливі для дітей, які не мають доступу до інтернету і мають вдома лише телевізор. Є позитивні практики, які далі можна застосовувати і розвивати.
Велике завдання для міністерства і відповідальних інституцій полягає в тому, щоб зібрати цей контент і структурувати його так, щоб вчителю було легко його знайти. У нас розроблена була основа національної освітньої платформи, яку потрібно наповнити цим електронним контентом. Щоб вчитель кожного предмету міг знайти там для кожного класу на певну тему різного роду матеріали: чи фільм, чи презентацію, чи якісь змістовні матеріали для перевірки знань учнів. Адже вчителям складно постійно розробляти власний цифровий контент. Якщо вчитель не має доброго доступу до інтернету і не дуже добре вміє користуватися дистанційними платформами, бо не пройшов жодного такого тренінгу, то, без сумніву, йому складно підготуватися до дистанційного уроку.
Зараз важливо структурувати всі напрацювання, виявити “білі плями”, їх доопрацювати і організувати цільове підвищення кваліфікації вчителів, аби кожен вчитель розумів, як він може організувати дистанційну компоненту навчання. Бо кожна дитина має мати доступ до освіти. І країна повинна це забезпечити з першого вересня.
Розмовляла Анна ГЕРИЧ