Витягування з багна банків-банкрутів у Європі вже не буде проблемою виключно платників податків. Міністри фінансів Європейської Унії домовилися змінити ці несправедливі (як продемонструвала остання фінансова криза) правила гри. Новий закон про банківські вреґулювання стане поворотним пунктом в європейській фінансовій політиці. Але його ще має схвалити Європейський парламент.
Відтак держава закриватиме діри в балансі банків-невдах лише наостанок. Перед ними в черзі стоятимуть акціонери, власники облігацій і банківські вкладники, на чиїх рахунках — понад 100 тисяч євро.
Нові правила нададуть національним перевірчим інституціям широкі повноваження для втручання в діяльність фінансових інститутів, котрі починають викликати занепокоєння. Національні контролери, зокрема, зможуть за спрощеною процедурою, яку реґулюють спільні європейські норми, закривати дрібні банки-банкрути. Відповідальність акціонерів і кредиторів набуватиме чинності тільки щодо так званих системотворчих, великих банків, які є придатними до санації і міцно переплетені з іншими фінансовими установами. Адже банкрутство таких банків може струсонути цілу фінансову систему країни, а то й континенту.
Побоюючись фатальної ланцюгової реакції, під час банківської кризи 2008 року країни-члени ЄУ не зважилися дозволити збанкрутувати великим фінансовим установам. Протягом трьох років європейські уряди підтримували банки, витрачаючи на це близько третини від загального обсягу прибутку господарки Європейської Унії.
Внаслідок такої фінансової політики, приміром, Ірландія сама ледь не пішла з торбами по світу. Нині всі мас-медії обговорюють аферу Anglo Irish Bank під час фінансової кризи 2008 року. Як з'ясувалося, керівництво банку ввело в оману уряд країни щодо справжнього стану речей у банку. Газета Irish Independent опублікувала нещодавно записи телефонних розмов, які восени 2008 року президент Anglo Irish Bank Девід Драмен провадив зі своїми топ-менеджерами. Шокувала публіку не лише багатоміяльрдна афера банкірів коштом ірландських та європейських платників податків, а й той цинізм, з яким вони обкручували свої брудні оборудки, їхні репліки і жарти, почуття повної безкарності. І цим людям держава довірила відповідальність за мільярди євро клієнтських та державних грошей.
Ось кілька цитат з опублікованих телефонних розмов. «Головне — отримати ці бісові гроші...», — пояснює Драмен своєму колезі Джону Боу. Той, своєю чергою, в бесіді з іншим топ-менеджером прямо зізнається, що отримані 7 мільярдів євро ніколи не буде повернено державі, тим більше, що ця сума жодного стосунку до реальних потреб банку в свіжому капіталі не має: Боу просто взяв її зі стелі, або, як він сам висловлюється, «витягнув у себе з дупи».
Саме для того, щоб не дати більше таким «дотепникам» приводу для зловтіхи, й ухвалюється новий закон про банківські вреґулювання. А за взірець порятунку банків європейські фінансисти тепер братимуть ту модель, яку нещодавно було апробовано на Кіпрі.
Закон про банківське вреґулювання стане важливим елементом створення Європейської банківської унії, яка, своєю чергою, має стати ґарантією стійкості Європейської валютної унії. Нещодавно країни-члени ЄУ ухвалили заснувати спільний орган банківського нагляду під орудою Європейського Центрального Банку. Разом вони утворять два опорні стовпи фінансової системи Унії, тертім стовпом стане реформа страхування вкладів. Терміни й форми її здійснення обговорюватимуть лідери ЄУ на саміті, який відбудеться у четвер і п'ятницю.
27.06.2013