Російська Федерація вирішила реалізувати проєкт, який розпочав, але так і не завершив СРСР, – поширити вплив на цілу Африку. Навіть більше – зробити «Чорний континент» лояльним до Кремля. І ще більше – підконтрольним.
президенти Мозамбіку й Росії
Чимраз більше фактів свідчить про те, що минулими роками Москва значно активізувала африканський напрямок своєї зовнішньої політики. Вже точно відома (зрештою, Росія це й не надто приховує), що російські військовики, чиновники і політтехнологи працюють вже в півтора десятках африканських країн. Передовсім йдеться про Центральноафриканську Республіку, Лівію, Північний і Південний Судан, Мадаґаскар, в Анголу, Чад, Камерун, Гвінею, Зімбабве, Демократичну Республіку Конґо тощо.
Тема діяльності Росії в Африці вийшла на перші шпальти світових масмедій у липні минулого року, коли троє російських журналістів загинули в ЦАР, потрапивши в засідку. Репортери працювали над документальним фільмом про російських найманців у Центральній Африці, а точніше про сумнозвісну приватну військову компанію «Ваґнера».
Кремль тоді заявляв, що репортерів нібито пограбували й вбили представники місцевих повстанців. Однак незалежне журналістське розслідування встановило, що офіційна російська версія не відповідає дійсності. Фінансований Михайлом Ходорковським центр журналістських розслідувань «Досьє» дійшов висновку, що до вбивства репортерів були причетні російські найманці.
ПВК Ваґнера
У будь-якому разі, поява озброєних росіян у віддаленій від РФ африканській державі спровокувала заклопотаність експертів із безпеки в США і Європі. Аналітики тоді заговорили про «кримський сценарій» для Африки.
Ще показовішим був казус Мадаґаскару. Наше видання вже писало, що на останніх президентських виборах на острові щонайменше шістьох кандидатів таємно фінансувала Росія. І один з цих шести – Андрі Радзуеліна – вийшов із перегонів переможцем. 19 січня 2019 року відбулася його інавґурація.
У контексті російського втручання в Африку західні експерти й журналісти часто згадують близького до Кремля олігарха Євгенія Прігожина на прізвисько «кухар Путіна». Саме його пов’язують зі створенням ПВК «Ваґнера», а також з фінансуванням російських проєктів впливу на африканському континенті.
Євгеній Прігожин
Росія починає не з нуля. Радянський Союз протягом десятиліть активно й жорстко втручався в африканські справи, організовував там акції протесту, повстання, революції. Це маскувалося під антиколоніальну боротьбу африканських народів.
Лояльних африканців СРСР запрошував до себе, давав університетську чи військову освіту. Тоді активно приймав студентів з Африки знаменитий Університет дружби народів імені Патриса Лумумби, який ще жартома називали «школою світового тероризму». Наприклад, чинний президент Анголи Жуан Лоуренсу студіював у Москві з 1978-го до 1982 року. А вже цьогоріч він відвідав Росію, аби провести перемовини про постачання російської зброї, видобуток алмазів та інвестиції в нафто- і газовидобування.
А цієї осені російських військовиків виявили ще в одній африканській країні – Мозамбіку. Їхню присутність доводять зроблені там знимки та свідчення очевидців.
Британська The Times другого жовтня опублікувала матеріал, в якому говориться, що в Мозамбік у вересні прибув російський військовий контингент, який складається приблизно з двох сотень вояків. Причому там є як військовослужбовці загону спецпризначення з офіційних збройних сил, так і бойовики горезвісної ПВК «Вагнера». За даними видання, гелікоптери з російськими гостями та військовою технікою приземлилися в двох містах країни – Муеда і Накала.
Як стверджують західні експерти, росіян запросив президент Мозамбіку Філіпе Ньюсі, аби ті допомогли йому в боротьбі з повстанцями. Ну що ж, росіянам не вперше діяти на цій території. На початку 70-х років ХХ століття Москва посилала своїх солдатів воювати на боці «Фронту визволення Мозамбіку» (ФРЕЛІМО), у війні за незалежність від Португалії. Тоді, щоправда, Кремль був на боці повстанців і проти офіційного Мапуту.
Тепер уже ситуація діаметрально помінялася – офіційний уряд країни в Мапуту сильно втратив популярність у місцевого населення. Тому в країні вже роками спалахують постання, триває перманентна громадянська війна. А Кремль традиційно допомагає все тому ж ФРЕЛІМО.
Загалом Філіпе Ньюсі став частим гостем у Росії. Москва і Мапуту підписали безліч різноманітних двосторонніх угод. У тому числі – про участь «Роснефти» в розвідці і розробці великих родовищ природного газу на прибережному шельфі в Мозамбіцькій протоці. Окрім того, підписано угоду про військову співпрацю між Міністерством оборони Росії і збройними силами Мозамбіку. За даними The Times, Ньюсі запевнив Путіна, що відтепер російські компанії можуть без побоювань займатися видобутком корисних копалин у його країні.
Тим часом Кремль готує великий саміт «Росія – Африка» за участі лідерів приблизно 35 африканських країн. Він має пройти наприкінці жовтня цього року в Сочі.
Очевидно, Путін взяв собі за мету перетворити Африку на лояльний до себе континент. Для реалізації цієї мети він намагається вичавити звідти впливи Заходу. Деякі країни Кремлю вдається заполучити шляхом підкупів, проведення на керівні посади лояльних до себе лідерів. Для деяких росіяни влаштовують «безкровні перевороти» на кшталт того, як відбулося захоплення Криму. Інколи доводиться вдаватися до провокування повстанської активності, тобто тут вже можна говорити про «донбаський варіант».
Здобувши Африку, Путін вб’є нараз кількох зайців. Передовсім диспонуватиме в ООН кількома десятками лояльних держав. По-друге, матиме великий ринок збуту російської зброї та інших товарів. По-третє, отримає доступ до багатющих африканських ресурсів, добувати які можна не в таких суворих умовах, як на півночі Росії.
